— Мене залишили на другий рік.
— Та ну….
— Чесно, мати залишилася невдоволеною моєю успішністю. Я примудрилася завалити всі іспити.
— Як так?
— Так, — вона підморгнула мені, - знаєш, Наталя, перший курс, багато випивки та цигарок, смугастих хлопців.
— Біда… — Ми зареготали. Звісно ж, всі першокурсники майже однакові.
— Крім того, моя мати займає пост директорки вже 29 років і ми весь цей час живемо на території університету. До школи я не ходила, отримала домашню освіту. Цей університет мій дім. Я майже нікуди не виїжджала за межі цього острова.
— Як це може бути? — Моніка не відповіла, замість цього різко змінила тему: — До речі, в нас дуже чудовий вчитель культури.
— Дуже цінна інформація. Жінка?
— Вдівець. Жінка померла 5 років назад.
— Гм, невтішний вдвець…
— Він небайдужий до першокурсниць. — Так, Моніка подобається мені, може ми навіть і подружимося.
ІІ
Жінка з довгим вогняним волоссям
До зустрічі з Марком залишилося півгодини тому Моніка запропонувала трохи пройтися. Вже настали сутінки, проте вони ще більше підкреслювали містичність цього місця. В мене справді перехопило подих. Замок і прилеглі до нього будинки розсипалися по острову на п’ятьох ярусах. Його називали ще пірамідою в морі. На верхівці скали, на висоті майже вісімдесяти метрів, підносяться стіни древнього абатства. Зараз там головний корпус університету. На шпилі цього замку головує золота фігура архангела. В руках він тримає загострений меч, спрямований в небо.
Кожний ярус має своє призначення. Перші два, самі великі, належать жителям цього острова. Там розташована церква, маленькі, майже іграшкові житлові будинки, лікарня і сила — силенна сувенірних крамниць, готелів. Є школа і дитячий садочок. Оскільки острів вважається національною та історичною пам’яткою і завдяки своєму незвичайному розташуванню, щорічно приймає багацько туристів.
Верхні три яруси територія університету.
Третій ярус вміщує безліч навчальних корпусів, лабораторій, велика бібліотека та декілька крамниць й кафе.
На четвертому ярусі розташовані гуртожитки посеред паркової зони. Унікальної, до речі. Є штучне озеро біля невеликого кінотеатру.
І, нарешті, найголовніший ярус, улюблениць студентів і туристів — старий замок монастиря. В його будівлі розташовувався головний корпус з лекційними аудиторіями та деканат. Все колишнє абатство — це середньовічний укріплений замок. Він мав стиль готичної архітектури, яку відрізняє суворість і простота в деталях. Фасад головного корпусу складається зі ступінчастих витончених аркад й увінчаний ажурним гострим шпилем. Вежі, що розташовувалися з чотирьох сторін будівлі й ніби підтримували її, мали похилі дахи. Доповнювали їх тристулкові вікна, які прикрашали кам’яні сплетіння у вигляді конюшини. Міські ж будівлі, хоча і зберегли готичний настрій в архітектурі, з часом придбали помітні риси неокласичної архітектури: мансардні дахи, псевдовенеціанські вікна, декоративні карнизи.
Я дивилася на шпиль цієї будівлі. Помаранчевий захід відблискував останній подих золотої фігури архангела. Майже миттєво загорілося мізерне освітлення і янгол щезнув. Чомусь стало моторошно. Ніби він більше не захищав це місце. Тепер панувала її Величність Пітьма.
— Захоплює, правда? — Моніка взяла мене під руку. Ми спускалися до третього ярусу в кафе «ГамаюН».
— Так.
— Ти знаєш, що раніше тут був монастир, але у 1790 році він був закритий?
— Щось чула.
— А потім на острові, в будівлі абатства, відкрили в’язницю. Тут ув’язнювали самих небезпечних злочинців.
— Монастир, в’язниця … Різниця то в чому? — Ми вже йшли парком серед магазинів і навчальних корпусів. Все було зачинено. Тихо десь співав птах.
— Наталя, а ти знаєш, через що закрили монастир?
— Ти зараз розкажеш якусь моторошну історію? Вдало обрала час. — Моніка засміялася. Сміх, як плеяда дзвіночків на Різдво, майнуло в голові. — Розкажи краще про те, як тут все влаштоване.
— Університет має дуже строгі правила щодо поведінки, навчання і всього іншого. Великі вимоги висуваються до знань, тому більшу частину часу всі проводять на заняттях і в бібліотеці. Бібліотека — це гордість закладу, найкраща в Європі! Також тут є декілька кафе і гордість студентства — бар «ГамаюН», до якого ми й прямуємо. На вихідних там є навіть дискотека. А так у будні, там виступають міські гурти. Можна пограти в більярд, настільний теніс, футбол, хокей і випити пиво. Але якщо бармен добрий, то і чогось міцніше, але у вихідні. Ніякого алкоголю на протязі тижня!