— То одружуватися чи не одружуватися — ось у чому питання.
Після тих змін, що сталися зі мною на кладовищі, якраз навпроти «Фортуни-Норд», я забув про танці у Ведіґовій кав'ярні «Лев'ячий замок» і урвав усі зв'язки з дівчатами із міжміської телефонної станції, велика перевага яких полягала саме в тому, щоб, задовольняючи потреби клієнтів, швидко встановлювати зв’язок.
У травні я запросив Марію в кіно. Після сеансу ми зайшли до ресторану, досить непогано попоїли, і я трохи потеревенив з Марією; вона була дуже заклопотана, бо Куртикове кремінцеве джерело почало пересихати, та й торгівля штучним медом теж помалу хиріла, і я, як вона висловилася, попри мої кволі сили, ось уже стільки місяців тяг на собі всю сім'ю. Я Марію заспокоїв, запевнив, що Оскар робить це залюбки, що йому нема нічого приємнішого, ніж нести таку велику відповідальність, принагідно сказав кілька компліментів з приводу того, який у неї вигляд, і нарешті зважився запропонувати їй вийти за мене заміж.