— Він на ремонті, товаришу командуючий.
— Ви потрібні капітану Людову, — командуючий сів за стіл. — Що ж, не заперечую… Капітане, доповідайте зміст операції…
— Деякий час тому, — почав тихо Людов, — британською розвідкою проведена в Південній Норвегії цікава операція. В провінції Телемарк була скинута на парашутах група командос. Скинута в сопках, недалеко від Сінгдаля, вона мала завдання знищити завод секретної зброї, який там знаходиться…
— Стривайте, капітане, — уривчасто сказав віце-адмірал. — Старший лейтенанте! Якщо я вас не пошлю в сопки, а визнаю за потрібне залишити на кораблі, чи зможете, як і раніше, віддавати всі сили роботі?
Медведєв трохи підвівся з крісла.
— Сидіть, Андрію Олександровичу, — сказав командуючий, не підводячи очей, — відповідайте на запитання сидячи.
Медведєв мовчав, стиснувши пальцями ручки крісла.
— Відповідайте чесно, як радянський офіцер і комуніст, — говорив далі командуючий. — Я знаю, чому ви прагнете в сопки. Але якщо будете потрібні Батьківщині і партії, чи зможете відмовитися від своєї мрії? Чи згодні воювати там, де принесете більше користі?
Медведєв нахилився вперед. Ось знову запитання, яке не раз він ставив сам собі. Запитання, на яке повинен відповісти до кінця відверто.
— Слово комуніста і офіцера, — твердо, чітко сказав Медведєв. — Хоч би куди направило мене командування, на суші чи на морі всі сили і здібності віддам для справи нашої перемоги.
— Добре сказано, старший лейтенанте, — командуючий підвів свої ясні очі. — Не забувайте про це там, на ворожому березі. Продовжуйте, капітане, — він схилив голову на складені долоні.
— Групі, під умовною назвою «Ліндж компані», яка з'єдналася з іншим загоном командос, — розміреним голосом говорив далі Людов, — удалося проникнути на територію заводу і висадити в повітря цех концентрації. Оскільки завод виявився розсекреченим, з Німеччини надійшло розпорядження демонтувати установки, перекинути їх в інше місце. Англійцям вдалося підірвати транспорт, який ішов від місцеположення заводу. За даними їхньої розвідки, завод повністю ліквідовано…
— А за даними нашої розвідки? — нетерпляче перебив віце-адмірал.
— За даними нашої розвідки, частина установок заводу благополучно перевезена у сопки Північної Норвегії. Там німці терміново спорудили новий укріплений район. Туди доставлялися транспорти з технічним устаткуванням і робочою силою, яку становлять жінки і діти. Туди ж на борту міноносця «Тигр» було відправлено кілька німецьких фізиків із штатом лаборантів…
Далекий суцільний гул долинув звідкись зовні, проникаючи крізь товщу граніту.
Клацнув і зашурхотів гучномовець над столом.
— Говорить штаб протиповітряної оборони. Повітряна тривога! Увага! Повітряна тривога!
Задзвонив телефон на столі. Служба спостереження доповідала обстановку. Дзвонив настінний телефон-вертушка.
— Група бомбардувальників іде курсом на базу! — Командуючий повісив трубку і надів кашкет.
— Товариші офіцери, прошу пробачення. — Він встав, вийшов з кабінету.
Всі на базі знали звичай віце-адмірала: як тільки лунав сигнал тривоги і корабельні сирени біля причалу починали жахливо вити, квапливо бахкали зенітки і всі, хто не був на бойовому посту, поспішали у сховище — командуючий виходив надвір і починав повільно проходжуватись з морським біноклем у руках біля будинку штабу.
Скеля гула і здригалася. Що зверху? Бомбардування? Повітряний бій над базою? Це було невідомо тут, під кам'яною товщею. Але Медведєв думав про інше. Він підійшов до Людова, який нерухомо сидів у кріслі.
— Скажіть, капітане, ви тільки що говорили про дітей і жінок. Я не розумію… Вони примушують працювати там наших дружин і дітей?
— Мабуть, так, — поглянув на нього Людов. — І знаєте чому? По-перше, ясно — бояться скупчення великої кількості чоловіків, навіть знесилених голодом і беззбройних, у горах, недалеко від лінії фронту. Крім того, німці вважають, що жінки менше розбираються в галузі точних наук. А діти — їх використовують, очевидно, в лабораторіях, на посилках, біля найбільш секретних об'єктів. І, крім того, хіба ви не розумієте, — це найкращий спосіб тримати в покорі матерів. Жодна з них не втече, не покине своєї дитини. Жахливий, суто фашистський спосіб…
Медведєв стиснув руки так, що хруснули і побіліли суглоби.
— А що це за прокляті роботи? Вони, очевидно, мають велике значення?
Людов зняв і почав ретельно протирати окуляри.
— Так, вони мають велике значення, дуже велике значення. Оце поки що все, що можу вам сказати…