Робота в похоронному бюро навчила мене втішати людей у їхньому горі, і через багато років, працюючи репортеркою, я змогла знайти правильні слова співчуття для чоловіка, сина якого застрелили, коли той їхав додому на велосипеді. Робота у відділенні невідкладної допомоги — там, де життя зустрічається зі смертю, — дала мені більше уявлення про «дедлайни», аніж будь-який редактор із відділу новин.
Щоразу, коли я працювала секретаркою, я вчилася друкувати швидше й краще. А коли працювала консультантом алкоголіків, я навчилася визначати, коли люди брешуть мені під час розмови — як-от клієнт, котрий відсидів свій термін у в’язниці за вбивство в нетверезому стані, але при цьому вважав, що не має жодних проблем з алкоголем. Працюючи клерком у транспортному суді, я записувала інформацію про штрафи, і це навчило мене шукати судові архіви. Це вміння знадобилося, коли я проводила розслідування — чоловікові, який порушував правила дорожнього руху 32 рази, завжди віддавали його водійські права, аж доки він не збив двох студентів на смерть.
Робота секретаркою юриста, де я друкувала довжелезні юридичні документи, допомогла мені зрозуміти принципи судової системи. Тож коли я написала про невинного чоловіка, якого засудили до смертної кари, це привело до того, що в штаті Огайо було змінено закон, тож прокурори не могли далі приховувати важливі докази. Цей чоловік провів у в’язниці двадцять років, однак вийшов на волю.
Є такий вислів: «Життя — це те, що трапляється, коли в тебе зовсім інші плани». Те саме можна сказати й про твоє резюме. Воно починає жити власним життям — якщо ти йому це дозволиш. Деякі люди намагаються накреслити свій маршрут на мапі й ретельно планувати кожний крок, та насправді життя дає тобі дещо краще. Глухий кут насправді є відхиленням від маршруту і веде до дороги, якою ти не планував іти. Кожний досвід збагачує життя — тепер або трохи пізніше. І хоч я й гадки про це не мала, кожна моя робота, з якою я мирилася, готувала мене до тієї роботи, якою я зараз насолоджуюся. Коли твоє життя вкорінюється, ти помічаєш зростання не відразу. Якщо ти належиш до людей, які відчувають, що заблукали в житті, просто спробуй себе підбадьорити. Оця-от «загубленість» може привести тебе до місця, що його в будь-якому разі приготувало для тебе саме життя.
Урок 2
Усе змінюється, коли змінюєшся ти
То можна було назвати ключем від майбутнього або ж угодою з дияволом. Я не була впевнена щодо того, який із варіантів обрати, як не була певна і в тому, що робити з документом у моїх руках.
У віці 22 років я сиділа в батьків на шиї. Роботи в мене не було, і не було жодних перспектив її отримати. Незаміжня мати-одиначка — я не могла утримувати ані себе, ані свою новонароджену дитину. Вічно жити з батьками й не платити за це ані копійки — то було несправедливо. До того ж я почувалася так, ніби носила на спині червоне тавро у вигляді літери «Ж». Ж означає «жахлива». Жахлива донька. Жахлива сестра. Жахлива матір.
Про те, щоб звернутися по допомогу до батька дитини, навіть не йшлося. Я викреслила його зі свого життя ще до її народження. Сказала, що не хочу виходити за нього заміж, тож не могла піти до нього тепер. А якщо він її забере? Якщо звернеться до суду й скаже, що зможе дати дитині краще життя, ніж я?
Я покинула коледж майже відразу, як завагітніла. Роботу у відділенні невідкладної допомоги теж довелося залишити, коли термін вагітності сягнув чотирьох місяців. Тоді послуги невідкладної допомоги надавали місцеві похоронні бюро. Окрім випадків, коли треба було рятувати життя, мені доводилося їздити до лікарень, будинків для людей похилого віку та людей, у чиїй родині хтось помер. Забирати тіла — робота негламурна, однак завдяки їй я оплачувала свої рахунки, і, як ми тоді жартували, ніхто не скаржився. Та коли я завагітніла, я не могла дозволити собі завдати шкоди спині або й дитині, піднімаючи тіла вагою понад триста фунтів. Похоронне бюро не могло дозволити собі більш ніж двох працівників на зміні, тож мені довелося піти.
Я не знала, де шукати нову роботу. Як я зможу залишити доньку на весь день? Із батьків у неї була тільки я. А якщо мене не буде цілий день, у неї взагалі не буде батьків. Про роботу на фабриці годі було й думати — там не було гнучкого графіка. Якщо працюватиму з сьомої ранку до третьої дня, це означатиме, що донька прокидатиметься без мене й проводитиме половину дня з кимось іншим. Графік із третьої дня до одинадцятої вечора означав, що я ніколи не вкладатиму її спати. А нічна зміна з одинадцятої до сьомої ранку? Тоді моїй дівчинці доведеться ночувати у знайомих.