«Кардамонові королі», «кавові графи» і «каучукові барони» — давні, ще зі шкіл-пансіонів, приятелі — приїжджали зі своїх віддалених, усамітнених маєтків і попивали охолоджене пиво у Мореплавному клубі. Піднімали склянки. «Назви хоч як троянду…»[23] — примовляли вони і підсміхалися, намагаючись приховати дедалі сильнішу паніку.
Того дня у демонстрації брали участь партійні активісти, студенти і самі трударі. Доторканні та недоторканні. На плечах вони несли бочку з прадавнім гнівом, що запалав від свіжого ґноту. Тепер у тому гніві явно відчувався новий, наксалітський присмак.
Крізь вікно «плімута» Рахель помічала, що найгучніше в них виходить слово зіндабад. Бачила, як напинаються жили на їхніх шиях, коли вони його вигукують. І як міцно стискаються в кулаки руки з прапорами і транспарантами.
У салоні «плімута» було тихо та спекотно.
Страх Крихітки-кочамми скрутився на підлозі машини, ніби мокрий і липкий недопалок сигари. І то був тільки початок. З роками той страх розростеться так, що поглине її з головою. Саме він спонукатиме її замикати двері та вікна. Нагородить подвійною лінією волосся і подвійним ротом. Цей страх також мав давню, вікову історію. Страх позбутися свого майна.
Вона спробувала рахувати зелені намистини на своїх чотках, але ніяк не могла зосередитися. Раптом по вікну з розмаху ляснула чиясь розкрита долоня.
Стиснутий кулак гепнув по розпеченому блакитному капоті. Той тільки брязнув і розчахнувся навстіж. «Плімут» нагадував тепер кутасту блакитну тварину, яка випрошує їжу у відвідувачів зоопарку.
Хоч би булочку.
Або банан.
Уже інший стиснутий кулак знову гримнув по капоті, і той захлопнувся. Чако хутко опустив вікно зі свого боку й крикнув тому, хто це зробив:
— Дякую, кето! Валарей[24] дякую!
— Не треба стільки вдячності, товаришу, — озвалася Амму. — Це просто випадковість. Він не мав жоднісінького наміру тобі помагати. Сам подумай, ну звідки йому знати, що в цій старій машині б’ється віддане марксистське серце?
— Амму, — відповів Чако зумисне рівним і недбалим тоном, — сама подумай, може, час тобі вже припинити пхати куди треба і не треба свій перестарілий цинізм?
Салон «плімута» просякав мовчанням, наче губка водою. Слово «перестарілий» різонуло по вухах: так протинає м’яку тканину гострий ніж. Сонце судомно зітхнуло, проте й далі світило, ніби ніде нічого. У тім-то й клопіт з рідними. Як лікарі-садисти, вони добре знають, де болить найсильніше.
Якраз тієї миті Рахель і побачила Велюту. Велюту, сина Вельї Паапена. Свого найулюбленішого приятеля Велюту. Велюта йшов з червоним прапором. У білій сорочці й мунду, з сердитими жилами на шиї. Зазвичай він ходив без сорочки.
Рахель блискавично опустила своє вікно.
— Велюто! Велюто! — загукала вона.
Той на секунду завмер зі своїм прапором в руках і прислухався. Знайомий голос лунав там, де він зовсім не сподівався його почути. Рахель вистрибнула на заднє сидіння «плімута» і тепер виростала з вікна, ніби гнучкий і верткий ріг якогось машиноподібного травоїда. З фонтанчиком волосся, перетягнутого «токійською любов’ю», і в червоних пластмасових окулярах у жовтій оправі.
— Велюто! Івідай![25] Велюто! — жили на шиї виступили і в неї.
Він ступив убік і вмить розчинився у гніві, що клекотів навколо.
У салоні Амму крутнулася до доньки, сердито зблиснувши очима. Вона ляснула Рахель по литках: то було єдине, до чого вдалося дотягнутися зсередини. Литки і брунатні ступні у сандаліях фірми «Бата».
— Ану поводься пристойно! — крикнула Амму. Крихітка-кочамма втягнула Рахель назад. Та здивовано гупнула на сидіння і в першу секунду подумала, що вони просто не зрозуміли.
— То ж був Велюта! — усміхнено пояснила вона. — Він тримав прапор!
Той прапор чомусь справив на неї неабияке враження. Якраз гарна, підхожа для доброго приятеля річ.
— От мала дурепа! — не вгавала Амму.
Цей раптовий спалах гніву пришпилив Рахель до сидіння. Вона нічого не могла збагнути. Чому Амму так розсердилася? Через що?
— Але це справді був він! — спробувала ще раз Рахель.
23
«Та що ім’я? Назви хоч як троянду, не зміниться в ній аромат солодкий!» — В. Шекспір, «Ромео і Джульєтта», дія І, сцена 1 (переклад Ірини Стешенко).