Доки він говорив, темрява оповила вежу. Довкола них запалало автоматично ввімкнуте світло. Лето перевів увагу назовні, де тонка динна скибка Першого місяця пливла над хмарами, а відбите від планети оранжеве світло вимальовувало повне коло супутника.
— Владико, навіщо ми сюди прибули? — спитав Монео. — Чому ви мені не кажете?
— Я хотів скористатися з того, що це застане тебе зненацька, — відповів Лето. — Невдовзі тут сяде ліхтер Гільдії. Рибомовки привезуть мені Малкі.
Монео зробив глибокий ковток повітря і на мить його затримав, перш ніж видихнути.
— Дядько… Хві? Цей Малкі?
— Ти здивований, що я тебе про це не попередив, — сказав Лето.
Монео відчув, як його пройняло холодом.
— Владико, якщо ви хочете зберегти це в таємниці від…
— Монео? — озвався Лето тоном м’якого умовляння. — Я знаю, що Малкі пропонував тобі більші спокуси, ніж будь-хто інший…
— Владико! Я ніколи…
— Я знаю це, Монео. — Знову той лагідний тон. — Але несподіванка струснула твоїми спогадами, ожививши їх. Тепер ти готовий до всього, чого я можу від тебе вимагати.
— Що… що мій Владика…
— Можливо, нам доведеться позбутися Малкі. Він наша проблема.
— Я? Ви хотіли б, щоб я…
— Можливо.
Монео проковтнув слину, тоді заговорив:
— Превелебна Мати…
— Антеак мертва. Вона добре мені послужила, але вона мертва. Сталося нечуване насилля, коли мої Рибомовки напали на… місце, де переховувався Малкі.
— Без Антеак нам буде краще, — сказав Монео.
— Ціную твою недовіру до Бене Ґессерит, але я хотів би, щоб Антеак покинула нас в якийсь інший спосіб. Вона була нам вірною, Монео.
— Превелебна Мати була…
— Як Бене Тлейлакс, так і Гільдія прагнули здобути таємницю Малкі, — сказав Лето. — Коли вони побачили, що ми рушили проти іксіан, ударили перед моїми Рибомовками. Антеак… що ж, вона змогла лише трохи їх затримати, але цього вистачило. Мої Рибомовки встигли потрапити в це місце…
— Таємницю Малкі, Владико?
— Коли щось зникає, — промовив Лето, — у цьому міститься така ж звістка, як у тому, що щось зненацька з’являється. Порожній простір завжди заслуговує нашого вивчення.
— Що має на увазі мій Владика під словом «порожній»?
— Малкі не помер! Я точно б це знав. Куди він подівся, зникнувши?
— Зник… від вас, Владико? Ви хочете сказати, що іксіани…
— Удосконалили пристрій, який колись давно дали мені. Удосконалювали його повільно й витончено, приховуючи оболонки всередині прихованих оболонок, але я помітив тіні. Це мене здивувало. Я був задоволений.
Монео обдумав це. Пристрій, який приховував… Аххх! Бог-Імператор кілька разів згадував про таке: спосіб приховування записаних ним думок. Монео сказав:
— І Малкі приховує таємницю…
— О так! Але це ще не справжня таємниця Малкі. Він глибоко приховує іншу, думаючи, що я про неї не здогадуюся.
— Іншу… але ж, Владико, якщо вони можуть приховати навіть від вас…
— Тепер це багато хто може, Монео. Вони розпорошилися, коли мої Рибомовки атакували. Таємниця іксіанського пристрою поширилася світом.
Очі Монео тривожно розширилися:
— Владико, якщо хтось…
— Якщо вони навчаться бути спритними, то не зоставлятимуть слідів, — сказав Лето. — Розкажи мені, Монео, що Нейла каже про Дункана? Не протестує проти звітування безпосередньо тобі?
— Хай що наказав би мій Владика… — Монео прокашлявся. Не міг збагнути, чому його Бог-Імператор каже про приховані сліди, а тоді, на одному подиху, — про Дункана та Нейлу.
— Так, звичайно, — промовив Лето. — Хай що б я наказав, Нейла підкориться. А що вона каже про Дункана?
— У них із Сіоною нічого не було, якщо мій Владика про це…
— Але що він робить із моїм ляльковим наїбом Ґаруном та іншими музейними фрименами?
— Розповідає їм про давні звичаї, про війни проти Харконненів, про перших Атрідів на Арракісі.
— На Дюні!
— На Дюні, так.
— Через те, що немає більше Дюни, немає й фрименів, — промовив Лето. — Ти переслав мою звістку Нейлі?
— Владико, навіщо ви посилюєте свій ризик?
— Ти переслав мою звістку?
— Вісницю послано до Туоно, але я ще можу її відкликати.
— Ти її не відкличеш!
— Але, Владико…
— Що вона скаже Нейлі?
— Що… що таким є ваш наказ, аби Нейла далі безумовно й безсумнівно підкорялася моїй доньці, крім того, щоб… Владико! Це небезпечно!
— Небезпечно? Нейла — Рибомовка. Вона підкориться мені.