Річард Докінз
Бог, що віджив своє
Посібник для початківців
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Перекладено за виданням: Dawkins R. Outgrowing God. A Beginner’s Guide / Richard Dawkins. – London: Bantam Press, 2019. – 296 p.
Переклад з англійської Ярослава Лебеденка
Дизайнер обкладинки Анастасія Попова
© Richard Dawkins Ltd. All rights reserved, 2019
© Depositphotos.com / sandesh1264, siloto, AlexanderPokusay, emirsimsek, Klava, sharpner, yyanng, Matriyoshka, Slobelix, djv, lazar, TopVectors, BigAlBaloo, Silmen, rudall30, -izabell-, artefy, Silmen, macrovector, Sentavio, mannaggia, k3studija, huhulin, VLADGRIN, benjaminlion, PandaVector, обкладинка, 2021
© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2021
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2021
Вільямові.
І всім молодим людям, коли вони підростуть достатньо, щоб самим вирішувати за себе
Частина 1. Прощавай, Боже
1. Стільки богів!
Чи вірите ви в Бога?
Якого саме?
По всьому світу впродовж історії люди поклонялися тисячам богів. Політеїсти вірили в багатьох богів одночасно (θεός грецькою означає «бог», а πολύς – «багато»). Верховний бог вікінгів був Вотан (Одін). Інших богів звали Бальдр (бог краси), Тор (бог грому з могутнім молотом) та його донька Труд. Були у вікінгів й богині: Снотра (богиня мудрості), Фріґґ (богиня материнства) та Ран (богиня моря).
Давні греки та римляни теж були політеїсти. Як і у вікінгів, їхні боги дуже нагадували людей і мали сильні людські пристрасті та емоції. У дванадцятьох грецьких богів і богинь часто були римські еквіваленти, що нібито виконували ті самі функції, як-от цар богів Зевс (у римлян Юпітер) зі своїми блискавками; його дружина Гера (Юнона); бог моря Посейдон (Нептун); богиня кохання Афродіта (Венера); посланець богів Гермес (Меркурій), який літав на крилатих сандалях; бог вина Діоніс (Бахус). З головних релігій, що дожили до наших днів, політеїстичний також індуїзм із тисячами богів.
Дуже багато греків і римлян вважали, що їхні боги реальні, тому молилися їм, приносили в жертву тварин, дякували за удачу й винуватили їх у невдачах. Звідки ми знаємо, що ці давні люди помилялися? Чому ніхто більше не вірить у Зевса? Ми не можемо знати напевне, але більшість із нас достатньо впевнено називає себе «атеїстами» щодо цих старих богів («теїст» – це той, хто вірить у Бога(ів), а в «атеїст» – «a» означає «ні» – той, хто не вірить). Свого часу римляни називали атеїстами перших християн, бо ті не вірили в Юпітера, Нептуна чи ще когось зі згаданої компанії. У наш час ми називаємо цим словом людей, які не вірять у жодних богів.
Сподіваюсь, що ви, як і я, не вірите в Юпітера, Посейдона, Тора, Венеру, Купідона, Снотру, Марса, Одіна чи Аполлона. Я не вірю в давньоєгипетських богів на кшталт Осіріса, Тота, Нут, Анубіса чи Гора – його брата, що, як Ісус та багато інших богів по всьому світу, нібито народився від діви. Я не вірю в Гадада, Енліля, Ану, Даґона, Мардука чи будь-якого з давніх вавилонських богів.
Я не вірю в Аніанву, Маву, Нгаї чи будь-якого з африканських богів сонця. Не вірю я й у Білу, Гнові, Валу, Віріупранілі, Карраур чи будь-яку з богинь сонця австралійських аборигенів. Я не вірю в жодного з багатьох кельтських богів та богинь на кшталт ірландської богині сонця Едейн чи бога місяця Елата. Я не вірю в китайську богиню води Мацзу, фіджийського бога-акулу Дакуваку чи хетського океанського дракона Іллуянку. Я не вірю в жодного із сотень і сотень богів неба, річок, морів, сонця, зір, місяця, погоди, вогню, лісу… стільки богів, у яких можна не вірити.
А ще я не вірю в Ягве, бога юдеїв. Однак ви, імовірно, вірите, якщо вас виростили юдеї, християни чи мусульмани. Християни та мусульмани (під арабським ім’ям Аллах) перейняли цього юдейського бога, адже християнство та іслам – це відгалуження давньоєврейської релігії. Перша частина християнської Біблії повністю юдейська, а мусульманська священна книга Коран почасти походить із давніх юдейських текстів. Ці три релігії, юдаїзм, християнство та іслам, часто зараховують до однієї групи «авраамічних», бо вони всі походять від мітичного патріарха Авраама, якого також називають прабатьком єврейського народу. З Авраамом ми ще зустрінемося в одному з наступних розділів.
Усі ці три релігії називають монотеїстичними, бо їхні представники нібито вірять лише в одного бога. Я кажу «нібито» з кількох причин. Ягве, головний нині бог (якого тому писатиму з великої літери Б – Бог), виник із малого, як родовий бог давніх синів Ізраїлевих, що, за їхнім переконанням, піклувався про них як про свій «обраний народ». (До нинішнього поклоніння Ягве в усьому світі привела історична випадковість – визнання християнства в Римській імперії після навернення імператора Костянтина 312 року н. е.) Сусідні племена мали власних богів, які, за їхнім переконанням, забезпечували їм особливий захист. І хоча сини Ізраїлеві поклонялися родовому богу Ягве, вони не обов’язково не вірили в богів конкурентних племен на кшталт бога родючості ханаанців Ваала; вони лише вважали, що Ягве більш могутній, а також надзвичайно ревнивий (як ми побачимо згодом): горе вам, якщо він спіймає вас за фліртом з якимись іншими богами.