До винайдення писемності й появи наукової археології усні розповіді з усіма їхніми викривленнями, як у цій грі, були єдиним способом передати інформацію між людьми. А він жахливо ненадійний. З кожним новим поколінням розповідь перекручували дедалі більше. Урешті-решт, фактична історія (що сталося насправді) губилася в мітах і легендах. Сьогодні вже складно сказати, чи існував колись реальний прототип легендарного грецького героя Ахілла або казкової красуні Єлени, чиє обличчя «відправило в путь тисячу кораблів». Коли згодом поет Гомер записав ці розповіді (а ми не знаємо, коли це трапилося, навіть приблизно в якому столітті), вони вже були перекручені поколіннями оповідачів. Будь-яка достеменна істина була втрачена. Ми не знаємо, хто такий «Гомер» чи коли він жив; чи був він сліпий, як говорить легенда; була це одна людина чи багато. І ми не знаємо, як його розповіді починалися в оригіналі, до того як вони пройшли перекручувальний фільтр усних оповідок. Чи починалися вони як правдиві історії, а спотворені були потім? Чи вони одразу виникли як фантазійні художні твори, а в переказах змінилися ще більше?
Те саме стосується історій Старого Заповіту. Вірити їм ми маємо причин не більше, ніж оповідям Гомера про Ахілла чи Єлену. Розповіді про Авраама та Йосипа – це єврейські легенди, так само, як розповіді Гомера – грецькі легенди. Як щодо Нового Заповіту? Він дає більше надій знайти правдиві розповіді, бо стосується пізнішого періоду, ніж Старий: якихось двох тисяч років тому. Однак що ми насправді знаємо про Ісуса? Чи можемо ми бути впевнені, що він хоча б існував? Більшість сучасних науковців вважає, що він, імовірно, колись жив. Які докази цього ми маємо?
Євангелія? Їх друкують на початку Нового Заповіту, тому ви можете думати, що й написали їх першими. Проте насправді найдавніші книги Нового Заповіту друкують ближче до кінця: це послання апостола Павла. На жаль, апостол Павло майже нічого не говорить про життя Ісуса. Там багато написано про релігійне значення Ісуса, особливо його смерті й воскресіння. Однак майже нічого навіть схожого на фактаж. Може, апостол Павло вважав, що його читачі вже й так знали розповідь про життя Ісуса. А може, він не знав її сам: згадайте, що Євангелія тоді ще не записували. Може, він не вважав її взагалі важливою. Цей брак фактів про Ісуса в посланнях апостола Павла змушує істориків губитися у здогадах. Чи не дивно, що Павло, який хотів, щоб люди поклонялися Ісусу, майже нічого не говорить про те, що Ісус насправді сказав чи зробив?
Істориків насторожує й те, що про Ісуса майже немає згадок за межами Євангелій. Єврейський історик Йосип Флавій (37 – бл. 100), пишучи грецькою мовою, зазначив лише таке:
Тепер, у ці часи була розумна людина, Ісус, якщо це буде законно називати його людиною, бо Він був чинитилем чудних діл, учителем таких людей, котрі слухають правду з задоволенням. Він повів за Собою як і багато євреїв, так і багато з поган. Він був Месія; і коли Пилат, за радою головних серед нас, засудив Його на хрест, ті, що любили Його, спочатку не залишили Його, бо Він з’явився їм знову живим на третій день, як святі пророки предвістили цю та тисячу інших чудних речей про Нього; і плем’я християн, названих так від Нього, не щезло понині.
Багато істориків підозрюють, що цей уривок – підробка, яку пізніше додав якийсь християнський письменник. Найпідозріліша фраза – «Він був Месія». У єврейській традиції ім’ям «Месія» називали довгоочікуваного єврейського царя чи полководця, який мав народитись, щоб перемогти ворогів юдеїв. Християни вчили, що Ісус був Месія («Христос» – це просто грецький переклад цього слова). Однак для побожного юдея Ісус якось не схожий на полководця. Фактично це ще м’яко сказано. Його заклики до миру – навіть підставляти другу щоку, коли хтось вас ударить – зовсім не те, чого очікуєш від воїна. І далекий від того, щоб повести євреїв проти тогочасних римських поневолювачів, Ісус смиренно пішов на страту від їхніх рук. Ідея, що Ісус був Месія, здавалася б побожному юдею, як Йосип Флавій, божевільною. Якби Флавій чомусь пішов проти всього свого виховання й переконав себе, що такий малоймовірний персонаж, як Ісус, був Месія, він написав би про це велику пісню й танець до неї. Він не кинув би просто випадкову фразу «Він був Месія». Тому вона дуже схожа на пізнішу християнську підробку. Саме так сьогодні вважає більшість учених мужів.