З-поміж інших давніх істориків Ісуса згадує лише римлянин Корнелій Тацит (54–120). Приписуваний йому твір пропонує переконливіше свідчення на користь існування Ісуса, що особливо цікаво, бо Тацит не каже про християн нічого доброго. Пишучи латиною про переслідування перших християн за часів імператора Нерона (37–87), Тацит зауважив:
І ось Нерон, щоб розвіяти чутки, постарався вишукати винних і піддав найвитонченішим покаранням тих, хто своїми мерзотами заслужив до себе загальну ненависть і кого юрба називала християнами. Христа, від імені якого походить ця назва, стратив за часів Тиберія прокуратор Понтій Пілат; придушене на час, це згубне марновірство стало знову вихоплюватися назовні, і не тільки в Юдеї, звідки пішла ця пошесть, але й у Римі, куди звідусіль стікається усе бридотне і безсоромне і де воно знаходить своїх прибічників[2].
Хай там як, але цей уривок теж багато хто вважає підробкою.
За словами більшості, але не всіх науковців, вірогідно, що Ісус справді існував. Звісно, ми знали б це точно, якби могли бути впевнені в історичній правдивості чотирьох Євангелій Нового Заповіту. Донедавна ніхто в них не сумнівався. В англійській мові навіть є вислів «євангельська правда», який означає, що правдивіше вже нікуди. Однак сьогодні цей вислів звучить не надто переконливо після досліджень XIX та XX століть (особливо німецьких науковців).
Хто написав ці Євангелія? І коли? Багато людей помилково вважають, що «Євангеліє від Матвія» написав збирач податків Матвій, один із дванадцяти супутників Ісуса. А «Євангеліє від Івана» написав інший з цієї компанії, Іван, який став відомий як «улюблений учень». Вони думають, що «Євангеліє від Марка» написав юний супутник головного учня Ісуса Петра, а «Євангеліє від Луки» – лікар, друг Павла. Однак ніхто не має жодного уявлення про те, хто насправді написав ці Євангелія. Ми не маємо переконливих доказів у жодному з чотирьох випадків. Пізніше християни просто проставили якесь ім’я на кожному Євангелії для переконливості. Це мало здаватися кращим, ніж позначати їх невиразними, нейтральними літерами на кшталт А, Б, В, Г. Жоден серйозний науковець сьогодні не думає, що Євангелія справді написали очевидці тих подій, і всі згодні, що навіть «Євангеліє від Марка», найдавніше з усіх чотирьох, написане приблизно за 35–40 років після смерті Ісуса. «Євангеліє від Луки» та «Євангеліє від Матвія» взяли більшість своїх оповідей із «Євангелія від Марка», а деякі – з нині втраченого грецького документа, відомого як «Q». Перш ніж ці чотири тексти були нарешті записані, усі матеріали Євангелій постраждали від десятиліть переповідань, перекручень та перебільшень, як у «Зіпсованому телефоні».
Свідками вбивства президента США Джона Кеннеді в 1963 році були сотні людей. Його зафільмували на кіноплівку. Газети всього світу повідомили про нього того самого дня. Щоб вивчити кожну подробицю того, що сталося, створили спеціальний слідчий орган – Комісію Воррена. У ньому збирали компетентні думки науковців, лікарів, криміналістів та експертів із вогнепальної зброї. У 888-сторінковому звіті Комісії Воррена йшлося, що Кеннеді застрелив Лі Гарві Освальд, який діяв сам. Однак з роками виникло чимало мітів, легенд і теорій змови, яких після смерті останніх очевидців, імовірно, ставатиме лише більше.
Терористичні атаки 11 вересня на Нью-Йорк та Вашингтон сталися менш ніж 20 років тому, тобто часу відтоді минуло менше, ніж між смертю Ісуса та написанням найдавнішого «Євангелія від Марка». Факти цих нападів ретельно задокументували, їх повідомили численні очевидці й не раз обговорили кожну подробицю похвилинно. Проте й щодо них немає остаточної згоди. Інтернет повен суперечливих чуток, легенд та теорій. Деякі люди вважають, що це був план самих американців. Або ізраїльтян. Навіть прибульців із відкритого космосу. Інші тим часом вважали, не надаючи жодних доказів, що за цими атаками стояв іракський диктатор Саддам Хусейн. Це виправдовувало в їхніх очах наказ президента Буша про вторгнення в Ірак (хоча офіційною причиною теракти ніколи не були). Очевидці фотографували те, що вважали обличчям Сатани у хмарах димного пилу, які висіли того дня над Нью-Йорком.
На жаль, правда в тому (інтернет демонструє це, як ніколи раніше), що люди просто схильні до вигадок. Чутки та плітки ширяться, мов епідемії, незалежно від істини. Видатний американський письменник Марк Твен нібито сказав: «Поки правда взується, брехня пів світу обійде». І не лише зловмисна брехня, але й хороші історії – неправдиві, але милі та кумедні, особливо якщо їх розповідають щиро, справді не знаючи, що вони неправдиві. Або розповіді, що зовсім не милі, а навпаки, жахливо зловісні – це ще одна причина, чому їх так багато.
2
Переклад з латинської Олександра Кислюка. Див: Корнелій Таціт. Аннали. Київ: Український письменник, 2013. 702 с.