— Твоя правда. Цікаво, чи там Ганеша?
— Незабаром дізнаємось.
І Нірріті навально рушив уперед.
Того дня лишилося ратне поле за Богом Світла. Безсловесний нелюд Нірріті так і не вступив до Кайпура. Ганеша поліг од меча Ольвегга, коли намірявся завдати підступного удару в спину Брахмі, який зітнувся у двобої з Нірріті на схилі пагорку. Впав підкошений тоді й Ольвегг, затиснувши руками рану на животі, й почав поволі відповзати до валуна.
Брахма та Чорний уклякли, стоячи один проти одного, коли голова Ганеші прокотилася повз них схилом униз до глибокого яру.
— А цей казав мені, що битва станеться під Кілбаром, — промовив Нірріті.
— Цей хотів, щоб вона сталася під Кілбаром, — сказав Брахма, — і схиляв до цього мене. Ясно тепер, чому.
І вони зійшлись у двобої, і бився обладунок Нірріті за нього з силою багатьох.
Яма приострожив свого коня, кинувшись угору схилом, коли це зненацька на нього налетів вихор з куряви та піску. Він затулив очі полою плаща, і довкола нього залунав регіт.
— Де ж тепер твій смертоносний погляд, га, Ямо-Дхармо?
— Ракшас! — рикнув Яма.
— Атож. Це я, Тарака!
І раптом на Яму ринули потоки води, кінь його послизнувся і впав на спину.
Ту ж мить Яма скочив на ноги, стискаючи у руці клинок, а вогняний смерч вималювався перед ним у людиноподібну форму.
— Боже Смерті, я відмив тебе від тої гидоти, що-відштовхує-геть. Тепер ти ляжеш прахом від моєї руки!
Яма кинувся вперед, здійнявши вгору клинок.
Він рубонув свого сизого супротивника від плеча до стегна, однак не виступило ні краплі крові, так наче його клинок не зачепив ракшаса.
— Ти не можеш убити мене, як убив би людину, о Смерте! А глянь, що можу вчинити з тобою я!
І Тарака скочив на нього, міцно притиснув йому руки до тіла і пригнув до землі. Водограєм сипонули догори іскри.
Оддалік Брахма наступив коліном на хребет Нірріті і щосили відтягував йому голову назад, намагаючись подолати силу чорного обладунку. Тоді-то й зіскочив Цар Індра зі спини свого ящера й заніс над Брахмою свій меч, Громоваджру[48]. І почув, як хряснула шия в Нірріті.
— Тебе рятує тільки твій плащ! — крикнув, зчепившися з Ямою, Тарака, і в цю мить ненароком глянув в очі Смерті…
Видно було, як згасають сили Тараки, і Яма відкинув його геть, тільки-но зміг.
Схопившись на ноги, прожогом кинувся він до Брахми, не забарившися навіть на те, щоб підібрати свого клинка. Вгорі, на пагорку Брахма раз у раз відбивав удари Громоваджри, і кров била струменем з обрубка його лівої руки, гарячими цівками стікала з ран на голові і на грудях. Нірріті залізною хваткою вчепився йому в щиколотку.
Заволав Яма, вихоплюючи на ходу свій кинджал.
Індра відскочив назад, туди, де його не міг дістати клинок Брахми, і озирнувся на нього.
— Кинджал проти Громоваджри, он як, Червоний? — спитав він.
— Ось тобі! — вигукнув Яма і завдав удару правицею, перекинувши кинджал у ліву руку для разючішого удару.
Лезо проштрикнуло Індрі передпліччя.
Індра випустив Громоваджру і вдарив Яму в щелепу. Яма впав, але, падаючи, підсік ноги Індрі й потяг його за собою.
І тоді Образ Бога Смерті заволодів ним остаточно, і під поглядом його пожух і зів’янув Громовержець. Коли Тарака навалився на спину Ями, Індра був уже мертвий. Яма намагався вивільнитись, але ніби гора впала йому на плечі і прихилила додолу.
Брахма, лежачи поряд Нірріті, відірвав шмат від своєї збруї, просякнутої антидемонським засобом, і правою рукою жбурнув його, намагаючись докинути якомога ближче до Ями.
Відсахнувся Тарака, а Яма, обернувшись, встромив у нього свій погляд. Тої ж миті підскочив у повітря Меч-Громовиця Індри і блискавкою шугонув Ямі в груди.
Ухопив Бог Смерті обома руками лезо Громоваджри, коли гостряк його був уже за кілька дюймів од його серця. Та ніщо не могло спинити Меча-Громовицю, і потекла кров з порізаних ним долоней Ями.
Обернув Брахма на Владику Пекельного Колодязя смертоносний свій погляд, що черпав тепер життєву силу і з нього самого.
Гостряк торкнувся Ями.
Повертаючись боком, відскочив Яма, і меч різонув йому тіло від ключиці до плеча.
Двома гострими списами зробились тоді його очі, і, втративши людську подобу, ракшас перетворився на дим.
Голова Брахми впала йому на груди.
Тільки і встиг іще заволати Тарака, побачивши, як скаче до нього на білому коні Сіддхартха, а повітря довкола потріскує і пахне озоном:
— Ні, Приборкувачу! Погамуй свою силу! Смерть моя належить Ямі…
48
Ваджра — громова довбня, палиця — зброя Індри. В буддійській міфології символ тривкості та незнищенності, зображується як своєрідний скіпетр, є атрибутом багатьох будд. Символізує також чоловіче начало.