— Ні, — мовив Сам. — Надто пізно. Тепер я рівня будь-кому з тутешніх, і це мій єдиний шанс утекти від них. Я тебе знаю, Теку з Архівів, і не хочу заподіяти тобі зла. Тому біжи — мерщій!
— Ось-ось тут з’явиться Яма! І…
— Я не боюся Ями. Нападай чи облиш мене — ну ж бо!
— Я не можу на тебе напасти.
— Тоді прощавай, — і по цих словах Сам знявся вгору, немов повітряна куля.
Та не встиг він відірватися від поверхні, як на схилі пагорку з’явився Яма — із зброєю у руках. То була тендітна блискуча рурка з маленьким прикладом, але великим спусковим механізмом.
Він звів її догори й прицілився.
— Останнє попередження! — закричав він, однак Сам злітав усе вище й вище.
Коли Яма пальнув, десь високо над головою пролунав оглушливий тріск — то луснуло небесне склепіння.
— Він набув свого Образу і віднайшов Атрибут, — промовив Тек. — Він приборкав енергію твоєї зброї.
— Чому ти не зупинив його? — спитав Яма.
— Не зміг, Владико. Я підпав під чари його Атрибуту.
— Байдуже, — мовив Яма. — Третя лінія сторожі його зупинить.
Подолавши своєю волею силу тяжіння, він підносився вгору.
Лет його тривав, та з’явилось і росло відчуття, ніби якась тінь невідчепно за ним женеться.
Вона чаїлася десь на периферії його зору. Хоч як він крутив головою, вона весь час вислизала від його погляду. Але повсякчас була поряд — і дедалі більшала.
А попереду, високо вгорі — перепона, замкнена брама, що вела назовні. Талісман міг відімкнути замки, міг зігріти Сама серед небесного холоду, міг перенести його в будь-яку місцину світу…
І тут почулось лопотіння крил.
— Біжи! — загримотів у голові йому голос. — Піддай, Приборкувачу! Хутчіш тікай! Іще хутчіш!
То було одне з найдивовижніших відчуттів, що їх він бодай коли зазнав. Здавалось, він стрімко летить уперед, мчить до мети.
Але нічого не, мінялося. Брама не наближалась. Незважаючи на відчуття шаленої швидкості, він не рухався.
— Мерщій, Приборкувачу! Поспішай! — ревів дикий, оглушливий голос. — Намагайся подолати опір вітру і блискавок!
Він намагався побороти оте відчуття руху на місці.
Та враз на нього накинулись вітри, могутні вітровії, які невгавно шугають по Небесах.
Він поборов їх, але тепер голос гучав зовсім близько, та нічого, крім тіні, розгледіти він не зміг.
— «Почуття — то коні, а предмети — то їхні дороги, — промовив голос. — Коли розум твій не зосереджений, він втрачає свою проникливість».
І сам упізнав у цих словах, що гучали в нього за спиною, могутні рядки з Хатха Упанішади.
— «І тоді, — провадив голос, — почуття непідвладні вузді, наче дикі дурні коні в недолугого колісничого».
І блискавки розкололи небо над ним, і оповила його пітьма.
Він намагався приборкати силу енергії, що напала на нього, але неспроможний був нічого їй протиставити.
— Це щось нереальне! — вигукнув він.
— Що є реальне, а що ні? — озвався у відповідь голос. — Ну а коні тепер від тебе втекли.
І запала хвиля жаскої чорноти, наче опинився він у вакуумі почуттів. Потім його пронизав біль. А тоді не стало нічого.
Важко промишляти Богові Юності, коли серед Небожителів він — один з найстаріших.
Отож прийшов він до Приймальні Карми, попросив побачення з намісником Колеса і сподобився постати перед Вершителем, якому довелося з прикрістю в серці два дні тому відмовитися від його зондування.
— Ну? — запитав він.
— Даруйте за затримку, ясновельможний Муругане. Наш персонал заклопотаний приготуванням до шлюбної церемонії.
— То вони ходять на гульки, замість того, щоб тут готувати мені нове тіло?
— Тобі не варто говорити, ясновельможний, так, наче це тіло справді твоє власне. Це тіло позичає тобі Велике Колесо, аби задовольнити твої нинішні кармічні потреби…
— І воно не готове, бо твій персонал десь пиячить?
— Воно не готове, бо Велике Колесо обертається не так…
— Я хочу мати його завтра ввечері, не пізніш. Раптом не буде готове, начувайся, нещадна сила Великого Колеса може розчавити своїх прислужників. Ти мене зрозумів, Вершителю Карми?
— Я чую неподобну в такому святилищі мову…
— Брахма радив мені перевтілитися в нову плоть, йому приємно було б бачити мене оновленого під час шлюбної церемонії в Шпилі Заввишки В Милю. То як, сказати йому, що Велике Колесо не може задовольнити його бажання, бо надто повільно обертається?
— Ні, ясновельможний. Тіло буде готове вчасно.