– Пускайте.
Одскочили.
Здавалося, журавель на мить завмер, міркуючи: а чи варто йому таке робити?
Однак спершу повільно, потім чимраз швидше почав випростувати свого дишла над берегом, а коли тягар ударився в землю – потужно стрепенувся і жбурнув винахідника в небо.
Сірко, ще раз обтрусившись на березі, завмер од подиву, взрівши такий політ, і зрадів, що завчасно не приєднався до компанії.
Катапульта зробила свою справу.
Над землею, над водою, попід небом – усе це перекрутилося перед широко розплющеними очима Сашка...
Дивовижна невагомість на мить охопила його, йому здалося, що він торкнувся хмари... Ні, то він на мить перетворився на неї й завис над видноколом – аж тут блискавично почала надлітати ріка.
Він згуртувався весь, обхопивши руками коліна.
І ось нарешті він побачив зірки – тисячі їх спалахнули йому в очах і бризнули навсібіч, коли він увійшов у воду.
Шубовсть!
Вода пружно розійшлася, м'яко підхоплюючи хлопця, і вмить пітьма огорнула його, вступаючи до нової, вогкої невагомості.
Де тут дно, де тут поверхня?
Навколо темна невагомість.
Розплющив очі, крутнувся, однак не міг збагнути, куди ж пливти – навколо було надто мрячно і незрозуміло.
Тим часом повітря в легенях закінчувалося.
Він крутнувся, здавалося, востаннє, і раптом побачив зірки.
Просто над собою узрів, як спалахують вершечки хвиль, збитих його падінням на поверхню.
А тоді побачив крізь товщу води мляве Сонце.
Посеред них, хвильок-зірочок, коливалося величне сонячне світило, просвічуючи аж на дно річки.
Туди треба, до нього!
І виплив саме тоді, коли дихавка скінчилася...
– Ур-ра! – закричали на березі гімназисти, бо вже й не очікували побачити його на поверхні.
– Ура, тобто – гав! – закричав улюблений песик Сірко, який щойно сам зазнав отакого пірнання.
– Ба, який! – кричали всі інші.
Бабуся солодко спала по обіді й не чула, як мокро чалапає на горище її дивовижний онук.
Як він там чіпляє на крокви свою мокру одежу.
Як тишкома суне до спальні, пірнає під ковдру й щосили намагається прикинутися сонним.
Прокинувся він на мить від бабусиних зойків:
– Що це з Сірком? Що із будочкою, чого вони обоє мокрі? Чи це знову Сашко відро невдало розкрутив?
Зайшла до нього й полегшено зітхнула, – малий стомлено спав, ніжно усміхаючись своїм сновидінням.
А тим часом у гімназії почалася епідемія нервових захворювань. Так вирішив директор, бо кілька учнів тихенько приходили до нього й пошепки доповідали:
– Спершу собаку з будкою кинув Сашко під хмари.
– Потім сам сів на журавля і літав у небо. А втрапив у воду. І втонув. Але потім ожив і випірнув.
Після кожного такого візиту директор випивав склянку холодної води.
І страшенно радів, що в гімназії є свій власний льодник і можна в найбільшу спеку випити крижаної води.
Бо вже й самому скоро од такої роботи ввижатимуться в небі літаючі собаки й такі само гімназисти верхи на журавлиних ключах, які летять у вирій.
А тим часом невтомний гімназистик міркував: якщо нахилити два дерева до колодязя-журавля, добряче прив'язати, натягнути гуртом, та ще додати кілька феєрверків до всього цього – ото політ вийде!
Історія людини в історії людства
Коли американці висадилися на Місяці, світ довідався про Юрія Кондратюка. На космодромі Канавералл йому поставлено пам'ятника – авторові розрахунків цього польоту, які він зробив, коли йому було лише 16 років, і він ще був учнем Полтавської гімназії!
Він опублікував ці розрахунки значно пізніше в невеличкій брошурці «Завоювання міжпланетних просторів». І таким чином аж через сорок років вони потрапили до проекту «Аполло».
Ось які загадки бувають!
Однак найбільша загадка видатного винахідника полягає в тому, що він прожив життя під чужим іменем та прізвищем.
Насправді ж його звали Олександром Шаргеєм, однак страх перед новою комуністичною владою змусив його змінити паспорт.
Хоча й під новим іменем більшовики запроторили його до в'язниці, звідкіля він вийшов завдяки своїм унікальним винахідницьким здібностям – сидячи за ґратами, він переміг у конкурсі вітрових електростанцій, винайшовши найбільшу в світі.
Проект не було реалізовано, однак славнозвісна телевежа в Останкіно – це саме та височезна щогла, на якій мусив обертатися ще й вітряк електрогенератора...