— Де дукати та таляри? Де орти та шостаки? Де оксамити та парча, чепраки та делії? Де ті турецькі матерії, які ти нам обіцяв?!
— Нема їх тут! — гукнув молодший з Горілків.
— Брехав, сучий сину!
Сисун зі злістю озирався по сторонах. Він не знав, чи то відразу схопитися за шаблю, чи то якось відвернути увагу розсерджених товаришів по нападу. І тут його швидкі очі помітили щось за спинами молодців.
— Ось де лях золото сховав! — скрикнув він, показуючи на фігуру Богородиці. — Хапайте! Матір Божа талярів не потребує!
Всі витріщили очі. Під статуєю Марії лежав худий гаманець.
Чернець зірвався а ноги.
— Та це ж останні наші грошенята, віддані під опіку Найсвятішої Панни!
Олесь скочив до фігури, протягуючи руку за гаманцем. Бернардин перекрив йому дорогу, але козак штовхнув старого. Безрезультатно. А от чернець схопив долоню козака і затримав без будь-якого зусилля, полонив руку, ніби в ковальських лещатах. Козак рвонув з усієї сили.
— А ну пусти! — крикнув він. — Щоб тебе чорти схопили!
Козаки скочили йому на поміч, розкидаючи дітей. Приміщення заповнилося грюком, криками та брязкотом. Але ж, ще до того, як запоріжці дісталися до хмурої постаті ченця, лях відштовхнув Олеся з таким розмахом, що той впав на спину, підголеною головою стукнувся в лаву і майже накрив її ногами. Ще до того, як його товариші дістали бернардина, той схопив худий гаман та з усієї сили притис його до грудей.
— На муки Спасителя нашого, помилуйте! — крикнув той. — Це для дітей…
Горілки та Сисун схопили старого за руки, бажаючи вирвати нещасну здобич. Розірвали рясу, але ж гаманця не були в стані вирвати.
— Тарасе! — захрипів Сисун. — Тарасе, а ну ходи сюди!
Але бандурист навіть не поворухнувся. Козаки застогнали, рвонули ченця за руки, в яких той ховав кошіль, але ж нічого не добилися.
— От же ж курвин син! — крізь стиснуті зуби процідив Олесь та одним швидким рухом вдарив бернардина чеканом по лобі. Чернець крикнув, впав на коліна, але ж гаманця не випустив. Кров полилася на підлогу, стекла на погнилі дошки.
— Віддай дукати! — рикнув Сисун. — Віддавай золото, чортів сину!
Він схопив ченця за плечі. Сопіли, лаялися, хрипіли, але ж хватка поляка була сильнішою за ковану сталь.
Олесь схопив шаблю і наніс удар. Сисун провів ще один. Молодший Горілко вдарив третім, а Морозовицький — четвертим…
— Стійте! — сунувся Тарас між козаків. — Залиште його!
Старший Горілко вбив Вересаєві лікоть під ребра, молодший поправив кулаком у скроню. Тарас зігнувся вдвоє, звалився під лаву і зіщулився на підлозі, тримаючись за живіт.
— Бери золото! — завив Сисун.
— Це ж для дітей! — простогнав чернець. — Помилуйте… Пощадіть…
Залишком сил Горілко відірвав праву руку бернардина від тіла, схватив за передпліччя, притримав. Але ж він не був у стані розтиснути пальців.
— Віддавай! — кричав Сисун.
— Це для діток, — повторив чернець закривавленими вустами. — Для…
Сисун одним рухом рубонув по стиснутій долоні. Поляк застогнав. Гаманець впав на підогу разом з відрубаними пальцями.
Козак завив. Він хотів кинутися за гаманом, але ж чернець був швидшим. Не вспів Сисун схилитися за мішком, бернардин вже схопив його лівою рукою, притиснув зо закривавленого тіла.
— Зми… луйтеся, — пробелькотів він. — Я…
Удари щабель та чеканів впали на нього з усіх сторін, раз за разом. Чернець стогнав; з останніх сил він повз до фігури Марії, не випускаючи гаманця з рук.
— Ще, ляху, скачеш! — крикнув Сисун. — Ще скачеш!
Він рубонув шаблею зі свистом і одним вправним рухом відрубав ченцеві ліву руку у лікті.
Чернець завив, впав у судомах на підлогу перед статуєю Марії. Багрова кров хлиснула на стіни, на зображення Найсвятішої Діви Марії. Бернардин зробив останнє розпачливе зусилля, він хотів кинутися всім тілом на гаманець, але ж Сисун схватив його за довгі сиві волоси, підірвав голову догори, а потім зі свистом вдарив шаблею!
Ридання та крик дітей урвалися в один момент. Удар був таким сильним, що Сисун перерубав шию ченцеві, а разом з нею — фігуру Богоматері. Голова поляка грюкнула на дошки, перекотилася з глухим звуком, а потім замерла в куті. Віки її ще порушилися, затремтіли та застигли. Кров стікала по збитих свічках, по чотках, Біблії та скаліченій, безголовій статуї Марії.
З криками тріумфу Сисун та Морозовицький кинулися до гамана, схватили його і почали виривати його один у другого з рук. Тканина в один момент тріснула, з мішечка посипалися монети. Але же не талери, дукати чи червоні золоті. То були звиклі, прості мідяки, поламані та обрізані тернари, денари, шеляги та гроші[16], серед яких лише часом блискав орт чи шостак.
16
Тернарій, третяк або тернар (лат. «Ternarius», польськ. «Trzeciak»; «Ternar») — невеличка старовинна срібна монета Польщі, рівна 3 денаріям або 1/4 гроша.
Назва «грош» походить від рідкісної італійської срібної монети XII століття «grossus denarius» — «великий, товстий динар», «nummus grossus» — «великий гріш».
Ше́ляг (ше́лег) «старая монета, равная стоимости 1/8 старой медной копейки, грош» (Гголь); см. также Даль; укр. ше́ляг, блр. ше́лег (уже в грам. 1388 г.; шелягъ; см. Срезн. III, 1587). Заимств. через польск. szeląg из середньо-верхньо-німецького schillinc «название монеты, шиллинг».
Орт — срібна монета номіналом 1/4 таляра, містила від 10 до 18 грошів. Орти карбували в Німеччині, Речі Посполитій та у ВКЛ у XVI–XVIII століттях. Назва походить від нім.
Шостак (6 грошів) — старовинна, переважно польська, монета.