Без пригод розвідники досягли якогось села біля Тарнограда. Подальший терен викликав у Долинського підозру, оскільки існувала чимала вірогідність того, що дорога замінована. Тому українці вирішили вдатися до хитрощів. Побачивши на подвір'ї біля крайньої хати сани, навантажені гноєм, Долинський наказав двом кавалеристам приторочити довгими шнурами сани до сідел, самим їхати рівчаками, а сани поволі тягнути серединою дороги. Ця хитрість спрацювала — приблизно у двох кілометрах від села сани наїхали на міну і злетіли в повітря. Втрат чи поранень серед вояків вдалося уникнути. Більше жодних пригод у дорозі не сталося, і група спокійно добралася до мосту.
На переправі кипіла робота — армійські сапери за допомогою мобілізованого місцевого населення активно працювали над відновленням мосту під прикриттям кулеметних застав. Продовжні балки були вже закладені, й одну продовжну половину мосту вже вистилали дубовими брусами. Командир саперів запевнив, що одна половина мосту буде закінчена до ранку, за умови, якщо працюватимуть цілу ніч. Іншого виходу не було, крім як чекати закінчення робіт, оскільки найближчий брід виявився на відстані 6–7 кілометрів у лісовому масиві. Назад група повернулася без перешкод.
2 березня, через кілька годин після повернення, Долинський виїхав у наступну розвідку, під час якої за сім кілометрів від Тарнограда були затримані сани, що їхали з Білгораю. У них перебували окружний лікар, польський фольксдойче, шпитальна сестра полька та м'ясник. Документи в них були в порядку, однак вони все ж таки викликали підозру бо дуже вже вільно ці люди роз'їжджали небезпечними теренами та замінованими шляхами. Долинський наказав їх пропустити, однак відразу направив польовими стежками двох розвідників у Тарноград, щоб вони випередили сани і повідомили на заставі, що цих людей треба направити у штаб для перевірки.
Сани були затримані на в'їзді у Тарноград, і пасажирів привели на допит у штаб бойової групи. У цей час командир групи оберштурмбаннфюрер СС Байєрсдорф та його начальник штабу гауптштурмфюрер СС Кляйнов обходили з перевіркою розташування особового складу, тому допит проводив начальник розвідки, українець, «колишній учасник закарпатських боїв, досвідчений старшина» (Долинський вказав, що прізвище його починалося на Я., але хто це, достовірно невідомо). За даними Долинського, під час обшуку в лікаря знайшли адресу з підпільними явками, нібито апробовану штабом радянських партизанів. Після цього начальник розвідки склав відповідний протокол у присутності ад'ютанта штабу ваффен–оберштурмфюрера Михайла Качмара та ще одного офіцера і за законами військового часу наказав розстріляти лікаря як шпигуна. Вирок був виконаний відразу, судячи з усього, ще до повернення у штаб німецьких офіцерів. На нашу думку, такий поспіх не може не викликати певної підозри, але що там сталося насправді, ми вже навряд чи дізнаємося. Варто зауважити, що, за свідченням польських сучасників, звали цього лікаря Чеслав Кришкевич[101], і він був «далеким від всякої політики і відданий виключно своєму шпиталю та лікарській професії»[102]. Медична сестра та м'ясник були взяті під варту, щоб потім передати їх у Білгораї німецьким слідчим. У майбутньому розстріл лікаря викликав чимало ускладнень та клопотів для бойової групи.
За цими ж польськими свідченнями, українці вбили ще трьох представників польської інтелігенції в Тарнограді. І, за великим рахунком, в нас нема жодних підстав у цьому сумніватися, враховуючи польсько–українське протистояння.
Розділ п'ятий. Бойове хрещення
Тим часом полювання за партизанською дивізією Вершигори тривало. Всі чотири німецькі бойові групи проводили довгі й обтяжливі розвідки, рекогносцирування та маневрові рейди. Все це мало на меті одне — оточити радянських партизанів в одній місцевості, щоб завдати їм рішучого удару і знищити. Партизанські загони, переслідувані німецькими бойовими групами, в умовах весняного бездоріжжя продовжували відходити на північ.
Для Ярослава Овада служба в бойовій групі була першим справжнім військовим досвідом. Пізніше він закінчив юнкерську школу СС у Прозен-Трескау та став офіцером. Після війни написав спогади про свою службу в військах СС