Коли наша банда розпалася, в інтернаті почалися всякі зміни, і я єдиний з усіх, з ким дружив, закінчив цей заклад. І більше ні з ким з них не зустрічався живцем… Сєрьога Гайдук – самі знаєте де, Шеф тоже піднявся, хоча футболіста з нього так і не получилося. Розкрутився, щас володіє в Харкові мережею фітнес-клубів. На мої дзвінки не отвічає – не його уровєнь. З Мельником, бува, передзвонюємось. А Стасік Бондар, земля йому пухом, загинув… Якийсь нещасний случай, подробиць не знаю…»
Глава 4
Час, що лишався до недільного авралу, я провів не без користі.
Передусім забезпечив себе харчами: заповнив холодильник, приготував гострий мексиканський супчик із трьома видами квасолі, тушковану рибу під солодким соєвим соусом і навіть нашвидкуруч спік штрудель по-сільському з яблуками, сушеними вишнями та м’яким сиром.
Потім, задоволений власним кухарюванням, заварив літровий чайник зеленого чаю й улаштувався перед ноутбуком.
До неділі необхідно надати пристойного вигляду кільком аналітичним оглядам і нарешті закінчити власну статтю про молодіжну збірну України, яку я давно відкладав. І зі зрозумілої причини: ніяк не вдавалося знайти форму, яка приверне до цієї теми увагу читача.
Спортивні видання про таке зазвичай мовчать. Публікують результати ігор, кілька рядків звіту про матч, не більше. Колеги пасуться на інших угіддях, вважаючи це за тему, що не заслуговує на увагу. Ми ж не Іспанія, не Німеччина, де «молодіжки» б’ються за титули на всіх рівнях, починаючи з підліткового футболу. Ну, є в нас якісь молоді, грають зі змінним успіхом – і годі про це.
Я вважаю таку ситуацію наскрізь фальшивою. Наші аналітики похвилинно розбирають ігри національної збірної або топових клубів, критикують, шукають причини невдач і провалів – і все це з таким виглядом, наче ми дійсно здатні грати на рівні з європейськими грандами. На жаль, поодинокі успіхи ще ні про що не говорять. А все інше – просте надимання щік, спроби зробити гарну міну у разі поганої гри та обдурити читача.
Якщо хто в нас і здатний дивувати – то саме молодь, ще не розбещена увагою преси й шаленими грошима. Досі здорові амбіції лишаються не гіршим стимулом до перемоги, ніж контракти із шестизначними цифрами. Українські «молодіжки» цілком здатні позмагатися на футбольних полях із найкрутішими суперниками з країн, де футбол – національна релігія.
Приклади? Далеко ходити не треба. Перемога наших дев’ятнадцятирічних хлопців 2009 року на чемпіонаті Європи серед юнаків, срібло чемпіонату континенту 2006-го серед молодіжних збірних U-21. Та хоч той же фінал Юнацької ліги УЄФА-2015, куди в умовах наджорсткої конкуренції з найталановитішою футбольною молоддю Європи пробилася команда академії донецького «Шахтаря». І це в найтяжчий період історії клубу! Ось де реальні пристрасті, справжня боротьба характерів…
Інша річ, що все це, як і раніше, поза полем зору медіа. Зате гіпотетичний вихід українського клубу з бюджетом у кілька десятків мільйонів євро, з гравцями, що одержують гігантські зарплати, у плей-оф Ліги чемпіонів – епохальна подія, предмет національної гордості. Ми в континентальному турнірі! І нехай ми заповзли туди з великими труднощами, нехай уже після жеребкування стає зрозуміло, що ніяких шансів немає – надто потужні потенційні суперники,– участь є питанням престижу.
І нехай нам за дві секунди покажуть наше місце у футбольному рейтингу, така піррова перемога однаково окупиться. За «вповзання» можна одержати близько шести мільйонів, і тоді загальна сума прибутку за участь у турнірі сягне цифри у двадцять мільйонів тих самих євро. Для професійних клубів, що живуть від заробітків, це чудове поповнення бюджету, але в нашому випадку – крапля в морі витрат на зарплати й преміальні для примхливих «зірок».
Дивно ми все-таки ставимося до спорту, зокрема до футболу. Перемогу – тут і зараз, а футбольне майбутнє – це туманне «колись». Звідси й розчарування, і провали. Хлопчисько, який тільки вчора узявся до футболу, якщо йому стане сил і завзяття, якщо зійдуться всі гороскопи, міг би років через десять дебютувати на найвищому рівні. А наразі він нікому не потрібний – ані функціонерам, ані вболівальникам. Але хіба він не потребує підтримки? І з якої речі чекати від нього спортивного героїзму, якщо всім на нього начхати?..
Недільний ранок у редакції почався по-бойовому.