– Тобі чого, красуне?
Дівчина трохи зашарілася.
– Бачила ваше інтерв’ю з Гайдуком…
– Ну і як тобі?
– Найвищий пілотаж! – Вона всміхнулась і миттю змахнула усмішку.– Як він у вас розкрився…
– Розкрився? Та де! Банальне портретне інтерв’ю.
– Це для тих, хто не в курсі. Самі знаєте, як він тікає від журналістів. Не зносить узагалі. А з вами…
– Ну й що, по-твоєму, такого сенсаційного він наговорив? Нуль.
– Не має значення. Крок назустріч – уже прогрес… Як він вам здався віч-на-віч?
– Нормальний. Тримає дистанцію, не вихваляється. Не вдає із себе суперзірку.
– Ну нічого. Перебереться до Іспанії, як Коноплянка, там його за дві секунди медійники обламають. Заговорить, ще й як.
– Я чув, ним в Англії цікавляться…
– Думаєте, в Англії в нього вийде?
– Чому ні? Він же як бульдозер. Таким і залишиться – хоч в Англії, хоч в Іспанії. Важче, звісно, буде, ніж удома. Тут на нього вся команда працює, та й суперники слабші. Але, гадаю, хлопець не пропаде… Як там твої підопічні сьогодні, живі-здорові?
– Здебільшого. Тільки Солдатов ще відновлюється після травми. Ну й Торохтій відбуває дискваліфікацію.
– Добре, подивимося, що в них сьогодні вийде…– Я став підніматися на трибуну, щоб нарешті сховатися від вогкої мряки.
Під козирком уже розташувалися тренер молодіжної збірної, що, як завжди, ігнорував закриту VIP-ложу, і кілька моїх досить похмурих колег. На обличчях – ані грама позитиву. Чи то занадто бурхливо провели вечір п’ятниці, чи футбол Першої ліги не схиляє до веселощів.
– Привіт, Петровичу!..
– І вам, панове! – Мені довелося зробити паузу, щоб віддихатися після сходження.– Ну, хто кого сьогодні: наші ваших чи ваші наших?
– Або перемога, або нічия, або поразка,– ледачим тенорком відгукнувся худий блондин з інтернет-видання.
– Петровичу, і як тобі Гайдук? – утрутився щокатий вусань зі щоденної «Спортивки».
– Хлопець як хлопець. А в чому річ?
– Ну, ти ж інтерв’ю з ним усе-таки зладив.
– А… Та все як зазвичай. Головне – футболіст від Бога! І голова світла.
– Справді?
– Я не штатний психолог, але загальне враження – хлопець просто шаленіє від футболу. Тепер це рідкість. Наша, так би мовити, відповідь Роналду.
– Теж порівняли! – устряв блондин.– Роналду на власній персоні зациклений. Подейкують, що він, до того ж, іще й гей. А Гайдук – тихар. Його в жодній соцмережі нема. І по сотні фото в «Інстаграмі» не постить.
– Думаєш, це має таке значення?
– Має чи не має, але паблік у Фейсбуці або персональна сторінка можуть багато про що розповісти.
– Годі, мужики, команди вже на полі!..
Матч видався так собі – хоча нічого особливого й не очікувалося. Динамівці буквально вигризли мінімальну перемогу над дебютантами ліги. Ті довго сперечалися з арбітром, і на цьому все скінчилося. Без бійок, пенальті й вилучень. Як рядовий день на оптовому ринку.
Післяматчеву прес-конференцію я вирішив проігнорувати. Нудотні скарги головних тренерів – те ще видовище, нічого нового в них немає. Тим більше що я поспішав. О п’ятій почнеться матч «Манчестер Юнайтед» – «Вест Хем». Такі трансляції я ніколи не пропускаю. І намагаюся дивитися не вдома, не в редакції, а в колі київських фанів «Червоних дияволів» за келихом пива.
Ці люди, як і фани «Динамо», набагато молодші за мене. Зазвичай ми збираємося в одному з пабів на Майдані. Там я можу дозволити собі забути про вік, професію і просто стежити за грою, дістаючи чисте задоволення.
Завалившись до закладу, я, одначе, не виявив там жодного знайомого обличчя. Навіть за стійкою. Більшість столиків була порожня – мабуть, іще рано, і тільки двоє пом’ятих мужичків, що сиділи біля телевізора, тужно мочили носи у своїх келихах. Таким узагалі начхати, хоч там що відбувається навколо.
Я вибрав місце на диванчику прямо навпроти екрана, на який проектувалося зображення. Попросив офіціанта перемкнути з «Футбол-1» на «Футбол-2», замовив літр світлого і, позбувшись нарешті важкого портфеля з паперами й ноутбуком, улаштувався зручніше. І тільки-но ковтнув, як заверещала моя бувала в бувальцях «Nokіa».
«ДОЦЯ» – повідомив дисплей.
«Головне – точно обрати момент!» – пробурмотів я крізь зуби. Зітхнув, прийняв виклик і зовсім іншим тоном вимовив:
– Привіт, рідна! Як ти там?
– Привіт, тату! Все гаразд. Тільки-но закінчилися пари.