– Ви часто бували в Коломбо?
– Ja, часто. І в Бангкоку, і в Манілі… Хлопці, – раптом промовив він, – я знаю одне підходяще судно. Розкішне судно, і зовсім недорого просять. Стоїть у Роттердамі. Поїдьте гляньте на нього. Це ж недалечко – Роттердам, – він показав пальцем через плече. – Тепер, хлопці, судна страшенно дешеві. Як залізний брухт. А це тільки шість років як спущене на воду, дизельний двигун. Хочете побачити?
– Ми не можемо, пане Вантох.
– Чудні ви люди, – зітхнув капітан і гучно висякався у блакитну хусточку. – А ви не знаєте тут когось такого, хто хотів би купити судно?
– Тут, у Євічку?
– Ja, тут або десь поблизу. Я б хотів облагодити свій big business тут, у my country[30].
– Дуже славно з вашого боку, капітане.
– Ja. Бо там скрізь страшенні шахраї. І грошей не мають. Ви з newspapers[31], то повинні знати тутешніх тузів – усяких там bankers та shipowners, як це буде – суднохазяїнів, так?
– Судновласників. Ні, ми не знаємо таких, пане Вантох.
– А шкода, – засмутився капітан.
Панові Голомбеку раптом щось пригадалося:
– А ви часом не знаєте пана Бонді?
– Бонді? Бонді… – замислився капітан ван Тох. – Стривай, це прізвище ніби мені знайоме. Бонді. Ja, в Лондоні є така Бонд-стріт – от де багатії живуть! Чи не має він якої контори на тій Бонд-стріт, цей ваш пан Бонді?
– Ні, він живе у Празі, але народився, здається, тут, у Євічку.
– А бодай тобі! – радісно вигукнув капітан. – Правда твоя, хлопче. Це той, що держав на ринку мануфактурну крамницю. Ja, Бонді… як же пак його звали? Макс. Макс Бонді. То в нього тепер торгівля у Празі?
– Та ні, то, мабуть, був його батько. Цей Бонді зветься Г. X. Президент Г. X. Бонді, капітане.
– Г. X… – капітан покрутив головою. – Г. X… Тут не було ніякого Г. X. Хіба що це Густль Бонді – але той зовсім не був президент. Густль був таке собі веснянкувате єврейське хлоп’я. Так це не може бути він.
– Це таки він, пане Вантох. Ви ж його стільки років не бачили.
– Ja, правду кажеш. Стільки років… – погодився капітан. – Сорок років, хлопче. То, може, той Густль і виріс. А що він таке?
– Він президент, правління МЕАТ – знаєте, отих великих заводів, де виробляють парові казани й таке інше… ну, і голова ще двох десятків акційних товариств та картелів. Дуже великий пан, пане Вантох. Його називають капітаном нашої промисловості.
– Капітаном? – здивувався capitain van Toch. – То виходить, я не єдиний капітан із Євічка? Бісова душа, то Густль також capitain. Треба його побачити. А він має гроші?
– Ще б пак. Без ліку, пане Вантох. У нього, певне, кількасот мільйонів. Це найбагатший чоловік у Чехії.
Капітан ван Тох глибоко споважнів.
– І теж capitain. Ну, дякую, хлопче. Що ж, попливу до нього, до того Бонді. Ja, Густль Бонді, I know[32]. Таке було єврейське хлоп’ятко. А тепер capitain Г. X. Бонді. Ja, jа, як ті літа спливають!.. – меланхолійно зітхнув він.
– Пане капітане, нам уже пора йти, а то спізнимось на вечірній поїзд…
– Ну, то я проведу вас на пристань, – сказав капітан і почав зніматися з якоря. – Дуже радий, що ви до мене приїхали, панове. Я знаю одного редактора в Сурабайї, славний хлопчина, ja, a good friend of mine[33]. П’янюга страшенний. Коли хочете, я влаштую вас у газеті в Сурабайї. Не хочете? Ну, як хочете.
А коли поїзд рушив, капітан ван Тох неквапно й урочисто помахав великою блакитною хусточкою. З хусточки випала на пісок одна чимала, неправильної форми перлина. Перлина, якої ніхто ніколи не знайшов.
3. Г. X. Бонді і його земляк
Як відомо, чим більша ви персона, тим менше написано на табличці коло ваших дверей. Приміром, старшому Максові Бонді треба було малювати великими літерами над крамницею, обабіч дверей і на вікнах, що тут «Макс Бонді, торгівля всіляким мануфактурним та галантерейним товаром: посаг для наречених, полотно, рушники, скатерки й наволочки, ситець і батист, сукна найвищої якості, шовк, гардини, ламбрекени і всякий доклад для шиття. Засновано 1885 року». А коло дверей будинку його сина Г. X. Бонді, капітана промисловості, президента компанії МЕАT радника комерції, члена біржового комітету, віце-голови Спілки промисловців, Consulado de la Republica Ecuador[34], члена численних правлінь і т.д. і т.ін., прикріплена вже тільки маленька чорна скляна табличка з золотими літерами
БОНДІ