Выбрать главу

– Ja, – сказав капітан і розчулено висякався в блакитну хусточку. – Ja, ja… Гарна пора була, хлопче. Та що вдієш, літа спливають… Тепер ми обидва старі люди і обидва капітани.

– Правда, ви капітан, – пригадав пан Бонді. – Хто б міг подумати! Capitain of long distances[39], – адже так це називається?

– Yea, sir. A Highseaer. East India and Pacific lines, sir[40].

– Гарна професія, – зітхнув пан Бонді. – Хоч сьогодні помінявся б із вами, капітане. Неодмінно розкажіть мені про себе.

– Атож, атож, – пожвавішав капітан. – Я б хотів дещо вам розповісти, пане Бонді. Дуже цікаве діло, друже.

Капітан ван Тох неспокійно озирнувся по кабінету.

– Ви чогось хочете, капітане?

– Ja. Ти пива не п’єш, пане Бонді? Я поки плив із Сурабайї, у мене все пересохло всередині.

Капітан почав шпортатись у просторій кишені штанів і вийняв звідти блакитну хусточку, полотняну торбинку з чимось, кисет із тютюном, ніж, компас і пачку грошей.

– Може, пошлеш когось по пиво? – сказав він. – Хоч би отого стюарда, що мене сюди до каюти завів.

Пан Бонді подзвонив.

– Не турбуйтеся, капітане. А поки що закуріть сигару.

Капітан узяв сигару з червоно-золотим поясочком і понюхав.

– Тютюн із Ломбока. Нічого не вдієш, там страшенні шахраї.

Потім ужахнувши пана Бонді, розім’яв коштовну сигару в могутній долоні й набив тютюновою потертю люльку.

– Ja, Ломбок. Або Сумба.

Тим часом у дверях нечутно з’явився пан Повондра.

– Принесіть пива, – звелів пан Бонді.

Пан Повондра звів брови.

– Пива? Скільки?

– A gallon[41], – буркнув капітан, кинув обгорілий сірник на килим і затоптав його ногою. – В Адені була страшенна спека, брате… Так у мене ось яка новина, пане Бонді. З Sunda-Islands, see?[42] Там би можна завести просто казкову комерцію, sir. A big business. Але це треба розповісти цілу… як це буде… story, га?

– Повість.

– Ja. Таку оповідочку, сер. Стривайте, – капітан звів до стелі свої незабудкові очі. – Не придумаю, з чого почати.

«Знову якісь ґешефти, – подумав Г. X. Бонді. – Боже, яка нудота! Зараз почне розказувати, що він міг би вивозити швацькі машинки на Тасманію або парові казани та шпильки на Фіджі. Авжеж, казкова комерція. Тільки на це я вам і потрібен. Хай йому біс, я ж не гендляр! Я фантаст. Я на свій лад поет! Розкажи мені, Сіндбаде-мореплавцю, про Сурабайю або острови Фенікса. Чи не притягувала тебе магнітна гора, чи не заносив до свого гнізда птах Рок? Чи не вертаєшся ти з вантажем перлів, кориці й безоару? Ну ж бо, друзяко, починай свої байки!»

– Мабуть, почну з ящера, – оголосив капітан.

– З якого ящера? – здивувався радник комерції Бонді.

– Ну, з отих ящурів. Як це буде – lizards?

– Ящірки?

– Ja, хай їм біс, ящірочки. Там є такі ящірочки, пане Бонді.

– Де?

– А там, на одному острові. Назвати його тобі, хлопче, я не можу. Це дуже велика таємниця, worth of millions[43]. – Капітан ван Тох витер хусточкою лоба. – То де ж те пиво, хай йому біс?

– Зараз принесуть, капітане.

– Ja. Гаразд. Знаєте, пане Бонді, то дуже милі й славні тваринки – ті ящірочки. Я їх знаю, хлопче! – Капітан ляснув долонею по столу. – А що вони буцім чорти – то брехня. A damned lie, sir[44]. – Тоді вже скоріш ви самі чорт і я чорт, я, capitain van Toch, сер. Можете мені повірити.

Г. X. Бонді злякався. «Біла гарячка! – подумав він. – Де ж заподівся той клятий Повондра!»

– Їх там є кілька тисяч, тих ящірочок, але їх весь час жерли оті… ну як же це буде, хай йому біс – sharks.

– Акули?

– Ja, акули. Ось чого ці ящірочки ніде й не живуть, тільки в одному місці, в тій затоці, що я не можу назвати.

– Отже, ті ящірки живуть у морі?

– Ja, в морі. Тільки вночі вони вилазять на берег, але ненадовго, бо їм знов треба в воду.

– А які вони на вигляд? – Пан Бонді намагався виграти час, поки вернеться той проклятущий Повондра.

– Ну, завбільшки вони з тюленів, але як спинаються на задні лапи, тоді вони отакі на зріст, – показав капітан. – Не скажу, щоб дуже гарні. У них нема ніяких лушпинок.

– Луски?

– Ja, лусочок. Зовсім голі, пане Бонді, наче жаби або саламандри. А передні лапки у них – ніби дитячі рученята, тільки пальчиків не п’ять, а чотири. Такі бідолашечки, – додав капітан жалісливо. – Але дуже розумні й славні тваринки, пане Бонді. – Капітан присів навпочіпки і почав тупцяти та погойдуватись.

– Отак вони чапають, ті ящірочки.

Капітан силкувався хвилясто вигинати свій масивний тулуб, а руки держав перед собою, як песик, що «служить», і не зводив з пана Бонді незабудкових очей, що ніби просили співчуття. Г. X. Бонді глибоко зворушився і якось по-людському засоромився. А тут іще в дверях нечутно з’явився пан Повондра з глеком пива й обурено звів брови, побачивши, що капітан так непристойно поводиться.

вернуться

39

Капітан далекого плавання (англ.).

вернуться

40

Так, сер. Океанський моряк. Ост-Індське й Тихоокеанське пароплавство, сер (англ.).

вернуться

41

Галон (англ.).

вернуться

42

Зондського архіпелагу? (Англ.)

вернуться

43

Їй ціна – мільйони (англ.).

вернуться

44

Паскудна брехня, сер (англ.).