Нинішні процеси державного, духовного й релі- гійного відродження Української держави, боротьба за її територіальну цілісність спонукає до повернен- ня з небуття незаслужено забутих і замовчуваних ра- ніше імен видатних діячів української історії, висвіт- лення їхнього життєвого та творчого шляху, участі у науковому, культурному, громадському, політично- му житті. Імен, яких, як пише автор «лиха віхола, що час закрутила і простір, як соломинку нікчемну, ти- сячі доль шпурляла, носила світами незнаними досі і неоглядними». Ця віхола гострою бритвою по- значилася на долі відомої, але водночас до сьогодні добре не знаної родини Тимошенків, розділивши її державними кордонами.
Культурна і патріотично налаштована сім’я землеміра та землероба Прокопа Тимофійовича Тимошенка, на Полтавщині, подарувала не стільки Україні, як світові, своїх синів. Старшого, академіка Степана – всесвітньо відомого вченого в галузі опо- ру матеріалів та будівельної механіки, одного із за- сновників Української академії наук, дійсного члена низки академій наук (Російської, Польської, Фран- цузької, Американської, Італійської, Лондонського Королівського товариства, Американського філо- софського товариства), доктора багатьох універси- тетів та інститутів. Молодшого – Володимира, учас- ника Української революції, заступника міністра торгівлі і промисловості за часів П. Скоропадського, співробітника науково-дослідних установ Україн- ської академії наук, професора американських уні- верситетів і українських вищих шкіл у Чехословач- чині. Середнього – Сергія Тимошенка, архітектора, інженера, автора понад 400 проектів будов і архітек- турних комплексів у різних країнах світу, члена УЦР, міністра комунікацій УНР, учасника Другого зимо- вого походу, ректора Української господарської ака- демії у Подєбрадах, лідера Волинського українсько- го об’єднання, депутата польського Сейму.
Їхні таланти, здобутки, життя, роздуми, міжосо- бистісні комунікації, адаптацію у середовище різ- них країн яскраво, рельєфно і водночас правдиво ілюструє книга «Борозна у чужому полі». Воістину, троє братів залишили помітну, добре зорану бороз- ну життя, але, на жаль, не в Україні.
Склалося так, що фахівці найвищої проби – ака- демік, науковець Степан Тимошенко, урядовець у команді Рузвельта, професор Володимир Тимошен- ко, архітектор, політик Сергій Тимошенко – роз-
будовували не свою батьківщину, а інші держави. Крім того, вже й наступне покоління Тимошенків зреалізовувало себе не там, де народилися їхні бать- ки: Олександр Сергійович «опісля кочування Поль- щею, Німеччиною, Чехією та Бельгією, коріння пустив у Штатах. То його талантом низка станцій вашингтонського метро так ошатно архітектурно оформлена, то він, як архітектор і керівник буді- вельної компанії, зводив у Нью-Йорку стрімкі хма- рочоси…», – читаємо на сторінках роману.
Іван Корсак вміло відтворює неоднорідність емі- грантського середовища, у якому царювали супереч- ки, звинувачення, відкрита боротьба, чимало було та- ких, як вигаданий персонаж Загірняк, у чиї вуста автор вклав гіркі слова: «Я їсти хочу, і сім’я моя теж бодай скибку чорного хліба хоче мати в руці. І плювати мені, що хтось обізве «перекинчиком» або «зрадником».
Роман написаний на достовірних фактах, які автор віднайшов і опрацював у багатьох архівах та бібліоте- ках, осмисливши різні наукові розвідки і спогади оче- видців. Хоча «людина не м’ячик, якого перекочувати та копати можна усе життя», але брати Тимошенки змогли зреалізувати свої таланти, їхні напрацювання до сьогодні корисні і потрібні людям.
Роман Івана Корсака – це історія талановитого українського роду, який свою працелюбність, твор- чість, талант віддав світові, зробив безцінний внесок у загальнолюдську скарбницю економіки, науки, ар- хітектури.
Руслана Давидюк,
кандидат історичних наук, доцент Рівненського державного гуманітарного університету
Від автора
Коли в романі чи повісті поставлена остання крапка, то автору насамперед хочеться подякувати всім, хто прямо чи опосередковано прилучився до появи на світ білий нового твору.
Належить мені щире «спасибі» сказати праців- никам Волинського державного архіву. Звернення до посла і сенатора Сергія Тимошенка, інші доку- менти, які тут друкуються вперше, – то вони збере- гли, попри неймовірні історичні вихори у тутешніх краях, лавини фронтів, що випалювали все на цих, за висловом Тімоті Снайдера, кривавих землях.