Решта напружено стежить за нею.
АЗРА: Змія.
Темрява, яка вмить прийшла на зміну блискучому світлу. З’являється Архангел Гавриїл у золотому блискучому панцирі, з розпущеним золотим волоссям.
АНГЕЛ: Хіба ти не хочеш її побачити?
ГАСАН (сильно затинаючись): Пане Архангеле! Пане Суддя! І всі інші Високі Панове! Можливо, зараз відповідний момент, щоб ми трохи розширили своє прохання. Можливо, зараз би дійшла черга і до її (показує на Марту) справи. Пані Марта справді не має нікого на цьому світі. Чи може Бог, Милостивий, Співчутливий і Єдиний, зліпити розрубане, з’єднати роз’єднане, а йдеться тут не про чотирьох птахів, а йдеться про...
АНГЕЛ: Йому вісімнадцять років. І він ще не має імені. Хіба ти не хочеш його побачити?
Оглушливий грім.
Архангел Гавриїл у відповідь підносить над головою два блискучі мечі.
АЗРА (киває головою. Якби можна було почути, було б чути ще й): Так, хочу.
12. Родинна урочистість
Прозектура, освітлена свічками. На підлозі — дві потерті валізи. На табуретці — торт! На білій порцеляновій посудині помадою для губ написано: Coca-cola. Біля неї на розхитаному стільці — цивільний костюм, до якого Марта пришиває ґудзик. Купа паперових тарілок і стаканчиків напоготові.
ГАСАН: Будуть пахощі (шипить балончик зі спреєм), буде золото (Гасан розсипає купу доларових купюр) і ладан! (Запалює три цигарки одночасно). Це тобі, бігме, не фунт ізюму. День народження сина. Це дуже хвилюючий день. Батько — несподівано! Вісімнадцятий день народження, панове, коли віддають кесарю кесареве. Я у вісімнадцять знав усе, що знаю й тепер.
МАРТА: В тому-то й річ.
ГАСАН: Що стосується імені, у нас їх дають батьки.
МАРТА: Яке ж воно буде?
ГАСАН: Я про це, мої дорогі жінки, довго думав. На світі є так багато імен.
МАРТА: Я пропоную...
ГАСАН: Отже, моя пропозиція — підсумок довгих роздумів, і вона, так би мовити, не вчорашня.
МАРТА: Хай він зветься...
ГАСАН: Гасан. Це дуже добре ім’я. Гарантую, що це навіть дуже добре ім’я. Я довго його ношу і не маю жодних зауважень. Із цим іменем можна куди завгодно. Воно, з одного боку, звучить дуже добре, а з іншого, якесь непримітне, легко забувається, якщо виникне потреба. Бувають моменти, жінки мої, коли добре в житті трохи сховатися, дати бурі пройти в тебе над головою, пошукати якесь лігво. За іменем людина може сховатися, як у костюмі, який всі всюди носять.
МАРТА: Може, Азра має якесь побажання?
ГАСАН: Не потрібно мучитися із цим. Ось я йому не тільки дозволяю користуватися своїм іменем, а ще й зверху даю вудочку, а бігме, і оцей апарат «Ремінгтон», старий, але в доброму, скажімо, робочому стані, для тих часів, коли в цей куточок земної кулі знову прийде струм. Отже, це вже вирішено. Давайте зараз веселитися. Пані мої, ЛАЙТ-ШОУ!
Гасан підбігає до динамо-машини і починає шалено крутити ручку.
Марта встає, витягає з кишені хусточку, піднімає руки і починає повільно танцювати.
ГАСАН: Але ж ми веселимося! Хто б міг таке подумати? Оп-оп! Лайт-шоу — пальчики оближеш.
Азра весь час сидить в прострації перед однією з валіз.
МАРТА: Ходи сюди! У коло!
АЗРА: Гасан — це не ім’я для змії.
Усі зупиняються.
ГАСАН: До сраки лайт-шоу!
МАРТА: Ми про це поговоримо, коли прийде час. Дивлюся на тебе цілий вечір. Чи ти мати, чи ти молода?
ГАСАН: Гасан — дуже добре ім’я.
МАРТА: Чи можна бути і тим, і тим?
ГАСАН: Так. Ось я кладу на свій стіл вудочку, згадану електробритву «Ремінгтон» у бездоганному стані, а до того ж — чорт забирай — і (кладе свою трубу).
Марта піднімає руки і починає танцювати. Намагається витягнути танцювати Азру, яка виривається.
Азра підходить до старовинної білої порцелянової посудини і підносить її до вуст.
Кольори ніби стають контрастнішими, гарнішими. Лунає факірська сопілка.
Зачарована невидимою присутністю, Азра починає потихеньку танцювати.
Марта підстрибує, починає шалено крутитися в якомусь власному ритмі.
ГАСАН: (крутить ручку динамо, вигукуючи): Лайт-шоу, лайт-шоу, матір його тричі!
Потім стихають усі звуки, крім факірської сопілки, звук якої наростає. Азра танцює все шаленіше, все еротичніше.
Це триває якийсь час.