За перше меншого, та від розпукКричали душі голосніш довкола.4 Й страхітного Міноса вчув я гук;Який при вході судить справедливо,Хвостом указуючи розмір мук.7 Кажу, коли якась душа лякливоРозповіла про всі свої діла,То цей знавець гріхів, тонкий на диво,10 Їй місце визначає в царстві зла,Хвоста скрутивши стількома витками,В котре по черзі коло засила.13 Тиск перед ним і днями, і ночами;Душа тут кожна свій проходить суд:Сказала, вчула та й пішла до ями.16 «О ти, хто в наш занурюється бруд, —Гукнув Мінос, коли на мене глянув,На мить лишивши безконечний труд, —19 Дивись, куди ввійшов і з ким ти станув,А про широкий вхід і не гадай!»І вождь до нього: «Чом так гучно грянув?22 Не з власного жадання йде в ваш край:Так хочуть там, де все зробити можутьЧого захочуть, так що не чіпай».25 І ось такий, що й камінь міг стривожить,Зачувся лемент, і зневіра йме,Чи зойки відчаю луна не множить?28 Туди прийшов, де світло геть німе,І знявся рик, як в буряному морі,Коли на ньому дужий вітер дме.31 Пекельні вихори, рвучкі та скорі,Засуджених волочать, тягнуть, б’ютьЗгори і знизу, й ті в сльозах та в горі.34 І душі, летячи у каламуть,Ридають, виють, сповнюючись хіттю,Самого Бога в небесах клянуть:37 Я взнав, що підпадає тут страхіттю,Жахливій бурі цій той люд яркий,Який скорився лиха розмаїттю.40 І як на крилах носяться шпакиВ холодну пору, збившися у зграї,Так духів злих пролинув рій швидкий.43 Звідсіль, звідтіль, вверх, вниз, як в водограї,І без надій, що прийде тиші митьАбо змаліють муки їх безкраї.46 Як журавлиний ключ із зойком мчить,Коли на південь відлітає птиця,Так я, передбачавши ремства нить,49 Уздрів, як тіней гурт в бурханні мчиться,І запитав: «Учителю, якимЖінкам так грізно чорний вітер мститься?»52 «Найперша з тих, що виглядом своїмТебе цікавить, – він мені промовив, —Була царицею над світом всім;55 Щоб одібрати ґрунт у марнословів,Їй підказала похіть навіснаРозпусту скриту вивести зі сховів, —58 Семіраміда, Нінова жонаІ спадкоємиця його зрадлива;Султан тепер там, де жила вона.61 А це – кохання жертва нещаслива,Яка збезчестила Сіхея прах;А далі – Клеопатра похітлива».64 Я вздрів Єлену, за яку в бояхЛягли війська, Ахілла міць велику,Яка з кохання згинула в віках,67 Паріса вздрів, Трістана й ще без лікуТих нещасливих, що Амор жене,Як за життя їх гнав на згубу дику.70 Коли мій вождь назвав число значнеМужів і дам – весь почет іменитий,Я засмутився, жаль пройняв мене,73 І я сказав: «Співцю, поговоритиХотів би я із тінями двома,Що вихор їх жене несамовитий».76 І він: «Побачиш, як зрідіє тьмаЙ вони наблизяться: ім’ям любовіБлагай, і пара підлетить сама».79 Коли до нас їх вир підніс раптовий,Подав я голос: «Привиди журби,Як Інший зволить, станьмо до розмови».82 Як в полум’ї жадоби голубиУ рідні гнізда між зелені крониЛетять на крилах спільної судьби, —85 Вони удвох з оточення ДідониПеренеслись у пітьмі коловій, —І стали біля нас без заборони.88 «О ти, що ходиш по землі живийІ надійшов сюди, у сморід чорний,До нас, що світ забарвили в крові.91 Якби нам другом цар був непоборний,Вблагали б ласку ми тобі послать,Щоб ти щасливим був у висі горній.94 То слухай, споминай, що є згадать,І поки буря десь там забарилась,Ми будем слухати і розмовлять.97 Жила я там же, де й на світ з’явилась,Над морем тим, що в нього По втіка,Котра супутниць тьмою збагатилась.100 Кохання, що шляхетних обпіка,Його зманило молодичим станом,Який сточила тут печаль гірка.103 Кохання, що кохать дає й коханим,Мене взяло, вогнем наливши вщерть,Що став моїм він, як ти бачиш, паном.106 Кохання нас вело в злощасну смерть.Каїна жде того, хто кров’ю вмився», —І вже їх ворушила вітраверть.109 Ці душі слухавши, я похиливсяІ в болісну заглибився печаль;Поет спитав нарешті: «Чом спинився?»112 І я на це почав: «О лютий жаль!Ці ніжні мрії, ці солодкі чариЇх завели в таку скорботну даль!»115 А там звернувся до цієї париЙ почав: «Франческо, від твоїх стражданьУ серці чую болісні удари.118 Але скажи: під час палких зітханьЯк вчило вас чаруюче коханняСпізнати мить жагучих поривань?»121 Й вона: «Немає більшого страждання,Як згадувати любий щастя часВ біду; твій вождь здає в тім справоздання.124 Коли ж ти прагнеш знать, який у насПочаток був коханню, збудься спраги, —Я плакать буду й мовить водночас.127 Якось ми вдвох читали для розваги,Як Ланчелота взяв кохання пал,І самоти не брали до уваги.130 І часто, мов під дією дзеркал,Нам під очима лиця пік рум’янець.Але нас подолав миттєвий шал:133 Ми прочитали, як тремтів коханець,Бо вперше в губи цілував самі, —І цей от, мій незмінний співвигнанець,136 Мені вуста торкнув, з жаги німий, —Твір і співця за Галеотто мавши,Вже того дня більш не читали ми».139 Так дух розповідав цей, споминавши,А той ридав; і руки я простерУ даль за ними, від жалю вмиравши,142 І впав, неначе той, хто нагло вмер.