10 Такий був спуск до царства муки й сліз.Вгорі ж, де ледве можна розміститься,Розлігся звір і всього себе гриз,13 Неначе той, хто до нестями злиться,Ненатлий звір, який знеславив Кріт;Від лжекорови він лиш міг вродиться.16 Мудрець йому: «Гадаєш, знов привітТобі прислали скорені Афіни,А вождь їх смерть приносить до воріт?19 Та геть, тварюко! Цей не взяв єдинийМотка в твоєї мудрої сестри,А йде, щоб бачить ваших мук картини!»22 Як бик, упавши в час кривавий гриВід вдалого удару, не крутився,А здригував ногами до пори, —25 Отак від люті й Мінотавр звалився.Вожай гукнув мені: «Униз біжім,Аж поки він ще не переказився».28 І схилом поспішили ми крутим,А камінь сипався, немов нестямки,З-під ніг моїх під тягарем новим.31 Замисливсь я, й сказав він: «На уламкиМилуєшся ти величезних гір,Де я лишив це чудище без тямки?34 Як того разу бачив їх мій зірІ страх вони породжували в мене,То їх не руйнував ще владний вир.37 Та перед тим, як в огненій геєніТой походжав, хто вивів багатьохІз тих, що вили, в Діте полонені,40 Одразу трусонувся хмурий льох,І я подумав, що з жари здригнувсяУсесвіт і зчинивсь переполох,43 Що, мабуть, світ на хаос обернувся:У ту хвилину цей важкий стрімчакІз місця давнього свого й схитнувся.46 Але зверни свій зір на діл: отакВирує у крові потік вогненнийНасильникам, що жерли неборак.49 О жадібність сліпа, о гнів страшенний,Що нас веде в короткому життіІ вік в крові терзає нескінченний!52 Я бачив рів: краї його крутіСуціль усю долину оточили», —Про це повів учитель мій в путі,55 Навкруг центаври бігали щосилиЙ ті самі луки на боках у них,Що й на землі в мисливстві їм служили.58 З’явились ми, і стук копит утих,А троє ухопили стріли в рукиІ до тятив приклали їх тугих.61 Один гукнув здаля: «Які це мукиЧекають вас, що ви згори йдете?Кажіть, не руштесь, бо ми спустим луки!»64 Мій вчитель мовив: «Відповідь на теДамо Хіронові, ти ж – неотеса,Й тобі на лихо запал твій росте. —67 Торкнув мене й додав: – Ти бачиш Несса,Який красуню Деяніру звівІ загубив, убитий, Геркулеса.70 Середній, що одне плече підвів, —Великий то Хірон, пестун Ахілла,А третій – Фол, якого знищив гнів.73 Вздовж рову біга їх велика сила,Стріляючи усіх, хто випливаНад рівень, що їм доля ухвалила».76 Ми підійшли, привітні шлем слова…Кошлатою зарослий бородою,Кінцем стріли Хірон ледь розсува79 Вусища над великою губоюТа до своїх: «Глядіть-но, камінецьВін ідучи ворушить під собою!82 Такого не вчинив би жоден мрець».Торкнув його мій вождь у груди голі,Де з чоловіком злився жеребець,85 І мовив: «Він живий. З святої воліПоказую йому цей темний діл —Це неминучість, а не примха долі.88 Та, що мені дала новий уділ,Співати перервала «Алілуйя».Він не харциз, я ж дух без грішних діл.91 Та ради цнот, що ради них терплю яЦей дикий шлях, багнище це руде,Нам дай когось ти із своїх, молю я,94 Щоб указав він місце нам твердеТа й переніс своїм хребтом широким.Бо він не дух, повітрям він не йде».97 Хірон праворуч повернувся бокомІ мовив Нессові: «Ти – провідник,А стріне хтось, обороняйся скоком».100 Повів він берегом одної з рік,Де вир кипів клекочучої кровіІ звідки чувся відчайдушний крик.103 Я бачив тут занурених по брови.І мовив Несс: «Тут кожен з них – тиран,Ковтать майно і кров чужу готовий.106 Тут ті, хто злочином сквернив свій стан.Тут Александр і Діонісій лютий,Сицилії жорстокосердий пан.109 Той, з чорним чубом, пишний та надутий,То Адзоліно, а білявий цей —Обіццо д’Есте, вмерлий без покути:112 Нешлюбний син послав у край смертей».Звернувсь до вчителя я, й той промовив:«Тут перший він, я другий, я з гостей».115 А там центавр нам стежку приготовивДо тих, хто аж по шию увійшовВ найгарячіший із пекучих сховів.118 На когось показав: «Він проколовТе серце у пречистій Божій длані,Що на далекій Темзі точить кров».121 Я бачив далі в річці полум’янійЧи голови, чи тіні до пупка,І деякі були мені ще й знані.124 Все більш і більш мілішала рікаІ покривала вже самі лиш ноги.І перейшли ми на той бік струмка.127 «В малій частині нашої дорогиВсе вищав рівень кров’яного дна, —Сказав центавр, – тож ясно, схил пологий130 Вниз піде річкою, поки вонаНе зіллється із тим потоком саме,Де для тиранів кара є одна.133 Киплять на муки віддані судами —Аттіла, найстрашніший бич землі,І Секст, і Пірр; спливаючи сльозами,136 Ридають у вируючій імліРіньєр Корнето і Ріньєр да Пацці,Що на шляхах точили війні злі».139 І він помчав назад, до служби й праці.