22 Горілиць на піску лежали ті,А ті навпочіпки ген посідали,Або тинялись і самі, й в гурті.25 Найбільше тих було, що вкруг никали.А тих найменше, хто в стражданнях ліг,Але їх зойки голосно лунали.28 А на піски, я скільки бачить міг,Повільно йшов дощем вогонь лапатий,Немов без вітру по нагір’ях сніг.31 Як Александр, уздрівши, що солдатиВ індійській спеці гинуть під вогнем,Що, впавши з неба, не спішив згасати, —34 Звелів за кожним стежить пластівцем,Де б він не ліг, топтать його ногою,Бо пломінь гасне легше одинцем.37 Підпалений небесною золою,Мов з іскри трут, спалахував пісок,Подвоюючи муки ще й жарою.40 Не спочиваючи, тривав танокЗлощасних рук, які пекучі плямиСкидали із розжарених кісток.43 Почав я: «Вчителю, ти перед намиВсе змив, крім тиску демонів, якийНас допустити не хотів до брами,46 Це хто лежить, великий, громіздкий,Незрушно, блискають лиш очі вперті,Мов нехтує вогненні язики?»49 І той помітив, що слова одвертіПро нього я вождеві говорю,Й гукнув: «Який в житті, такий я в смерті!52 І хай Юпітер, знову повторю,Замучить коваля хоч до загину, —Хай блискавку його востаннє зрю! —55 Нехай утомить в праці без упинуУсіх в жерлі у Етни вогнянімПід гук: «Рятуй, рятуй, Вулкане-сину!»58 Як у бою під Флегрою труднім;Хай б’є мене він з усієї сили, —Та не здола його звитяжний грім!»61 Тоді вожай мій, повний гніву й сили, —Цих слів я в нього не передбачав:«О Капанею, гонор твій немилий64 Не вмер, тож карі тяжчій ти підпав,Із мук ні одна не переважаєТієї, що твій сказ тобі послав. —67 І, втишивши обурення безкрає,До мене: – Він в числі сімох царівБрав Фіви, зневажав і зневажає70 Він Бога і прощення не просив,Тримаючи себе весь час свободним;У грудях в нього лиш пиха і гнів.73 Ну що ж, рушаймо знов, один за одним,Не йди лиш по гарячому піску,А обминай-но лісом прохолодним».76 На річку мовчки вийшли ми близьку,Що з лісу винесла червону воду, —Цю барву досі згадую жаску, —79 Як Булікаме витікає з бродуТуди, де воду грішниці беруть,Так на пісок несла ця річка воду,82 Собі в камінні прокладавши путь.І я помислив, а чи не сюдоюУдвох нам треба далі йти, мабуть.85 «З усього, що ми бачили з тобоюВідколи перейшли той вхід, кудиУсім пройти приречено судьбою,88 Такої погляд твій не знав води,Щоб викликала сильне здивування;Вона вгашає всі вогню сліди», —91 Так вождь свої закінчив міркування,І я просив, нехай не відмовляВ поживі, раз моє збудив бажання.94 «У морі спорожніла є земля, —Почав він, – що спрадавна Крітом звали,Коли ще світ наш був як немовля.97 Там є гора, яку в віках вславлялиСтрумки й діброви; Іда – назва їй:Тепер її потроху занедбали.100 Там Реї син у схованці своїйБезпечно спав, і мати його крикиГлушила в галасливості бучній.103 У тій горі стоїть старик великий,Що від Дам’яти спину відверта,Як в дзеркалі, у Римі бачить лики.106 А голова вся щирозолота.І щиросрібні в нього руки й плечі,А з міді все – до низу живота.109 І дві ноги суціль – залізні речі,Крім глиняної правої ступні,Яка важкі трима кістки старечі.112 Крім золота, на часточки дрібніПотріскане все тіло, і холонеСльоза із щілин на печернім дні115 І в Ахероні, Стіксі й ФлегетоніТече цим долом, де мерцям тюрма;Скидаючи ті струмені червоні118 В провалля, звідки виходу нема,Утворюючи став, що звуть Коцітом.Ти вздриш його, тож мовити дарма».121 І я йому: «У разі нашим світомЩе протікає цей страшний потік,Чому лиш тут для ока став одкритим?»124 І він: «Ця вирва – наче лійка рік.Крута, як бачиш, кам’яниста, гола;Йдучи по ній униз у лівий бік,127 Всього іще не обійшли ми кола,Й яких новин нам не пошле Плутон,Від здивування ти не зморщуй чола».130 І знов я: «Вчителю, де Флегетон,Де Лета? Проминаєш це мовчанням,А той тече, ти кажеш, з слізних лон?»133 І він: «Обом я радий запитанням,Та відповіддю на одне із нихЗвучить тут струм червоним клекотанням.136 Побачиш Лету, та не в ямах цих,А там, куди приходять обмиватись,Коли зника спокутуваний гріх. —139 І ще сказав: – Пора нам відправлятисьТуди, де буде найзручніше нам,Де ноги в нас не будуть обпікатись,142 Бо гасить пара всякий вогник там».