Ще не траплявсь мені такий блюзнір,Ні навіть той, хто впав на фінських мурах.16 І той побіг, немов лавина з гір;Я вздрів центавра – з пащі била пінаІ він кричав: «А де він? Де цей звір?»19 Є, мабуть, у Мареммі половинаТих змій, що збились там, де був конем,До місць, де починалася людина.22 Над тім’ям же нависши тягарем,На плечах щирився, немов собака,Дракон; із ніздрів дихав він огнем.25 Учитель мій сказав: «Ти бачиш Кака,Який колись під самий АвентінРозлив озера крові, розбишака.28 Давно не ходить із братами він,Бо видурив собі в них на додатокВелике стадо з тучних луговин.31 Не довго так збирав собі достаток:Дав Геркулес йому сто раз дубця,Хоч перший же вмертвив його десяток!»34 Центавр завіз у даль свого їздця,Й три духи підійшли під час розмови,Їх не помітили б ні вождь, ні я,37 Якби вони не вигукнули: «Хто ви?»Тоді з нас кожен мову перервав,Їх пильно роздивлятись був готовий.40 3 них на землі нікого я не знав,Та голос до знайомства спричинився,Бо раптом хтось чиєсь ім’я назвав,43 Промовивши: «А Чанфа де подівся?»І носа пальцем я собі торкнув,Щоб вождь з увагою з тим духом вівся.46 Не диво, коли ти це все почувІ віру ймеш, читачу, неохоче:Я теж не вірю, хоч і сам там був.49 І поки я втупляв свої в них очі,Враз виповз шестиногий змій гидкийТа на одного з них як не підскоче!52 В середні лапи він забрав боки,Передніми перехопивши кисті,А там обидві укусив щоки55 І задніми він стегна стис нечисті,Між обома протнув свого хвоста,І вгору звівсь по спині всій костистій.58 Так плющ до стовбура не прироста,Не глушить так, як ця гидка тварюкаПритиснулась до людського хребта.61 Злились, як віск, людина і гадюка,І постає в очах в нас не загин —Забарвлених інакше тіл сполука.64 Так барви зазнають в багатті змін,Поки огонь не встиг папір пожерти, —Уже не білий, ще й не чорний він.67 А інші два, пізнавши образ стертий,Волали: «Як, Аньєле, ти змінивсь!Поглянь, – не два і не один тепер ти!»70 На місці двох єдиний лик з’явивсь,Бо й голови зімкнулися в єдину,І вид новий од давнього різнивсь.73 Руками лапи стали в ту хвилину,Й не розпізнаєте, хоч як б’єтесь,Живіт, литки, і стегна, й груди, й спину.76 Колишній вигляд зник, розвіявсь десь,І образ «Два й ніхто», що небезпекуВ собі ховав, змінився геть увесь.79 Мов ящірка, що в нестерпучу спекуДесь блимне блискавкою серед дня,Перебігавши стежку недалеку.82 Так, звідкись вистрибнувши, змієняНа одного й останніх двох насіло,Все чорно-синє, наче перченя,85 Вп’ялось в те місце, котре нам служилоНайпершим живлення провідником,А потім впало вниз до ніг безсило.88 Укушений аж остовпів притьмом,Стояв, дививсь на змійку, позіхавши,Як вражений недугою чи сном.91 У змійку – він, та – в нього зір втуплявши,Обоє дим пускали всім на страх,Він – з рани, змійка з пащі виділявши.94 Тож хай мовчить Лукан у тих місцях,Де в нього зник Сабелл і з ним Нассідій,Хай слуха, про який повім я жах.97 Про Кадма й Аретузу хай ОвідійМовчить, що на ручай та на зміюЇх обернув, – не з мене буть завиді, —100 Бо дві істоти у однім строюВін не міняв, у нього два сосудиВзаємно не міняли суть свою.103 Тут безперервно зміни йшли усюди:З хвоста в гадюки вила рознялись,Той ноги звів, піднявши їх по груди.106 Голінки й стегна щільно так злились,Що вже ніхто не міг би й пригадати,Чи щілина й була між них колись.109 Хвіст набирав все більш тієї втрати,Що той зазнав, а шкірний в них покров —В змії м’який, а в мужа став лускатий.112 Я бачив – лікоть у пахву ввійшовІ довші лапи у змії робились,В людини ж руки йшли у глибший схов.115 Дві задні лапи у змії скрутилисьІ вкупі стали членом потайним,В нещасного ж дві лапи утворились.118 Вкривав обох їх кольором новимІ переносив пасмами волоссяЗ одної голови на другу дим.121 Одне з них впало, друге підвелося,Та їх в’язав близьких очей огоньВ якім міняння пик розпочалося.124 Той, хто стояв, розтяг лице до скронь,І з зайвих решток речовин прилежнихДва вуха стало в розмірі долонь.127 Що ж не сповзло назад з причин, залежнихВід обсягу, те збилось в носа гакТа ще у губи розмірів належних.130 Той, хто лежав, свій писок витяг так,Що вуха вмить зайшли в покров лиснючий —Подібне робить з ріжками слимак.133 Язик, в людини цільний, балакучий,Розпався навпіл, а жало, як є,Стяглося, й зник раптово дим тягучий.136 Душа, що втратила лице своє,З сичанням голосним повзе тропою,А той, заговоривши, вслід плює.139 Він, повернувшись спиною новою,До іншого: «Хай Бозо, як і я,Поповзає стезею коловою!»142 Так бачив я між сьомого сміття,Що змінювалось все й мінилось гидко,Й списав, можливо, щось не до пуття.145 Хоч стомленим очам не дуже видко,Й мій дух бентежився, в свої кругиНе так ті двоє тіней зникли швидко,148 Щоб не впізнав я Пуччо Шкутильги, —Із трьох лиш він був при своїм суцілліІ не позбувся виду чи ноги.151 А другий – той, за ким скорблять в Гавіллі.