АЛЕН: Ваша рація…
АННЕТ: Чому, побачивши, як закляк бідний хом’як, ви не забрали його до будинку?
МІШЕЛЬ: Я боявся взяти його в руки.
АННЕТ: Але ж на тротуар ви його якось висадили.
МІШЕЛЬ: Я виніс клітку і перевернув. Торкатися цих істот мені гидко.
Повертається Веронік із тацею. На таці — напої та пиріг.
ВЕРОНІК: Хтось поставив пиріг до холодильника. Моніка все пхає до холодильника — що з нею робити?!
Що вам сказав Фердінанд? Цукру?
АЛЕН: Ні, дякую. З чим «клафуті»?
ВЕРОНІК: Тут яблука і груші.
АННЕТ: Яблука і груші?
ВЕРОНІК: Мій власний рецепт. (Нарізає пиріг і розкладає по тарілках.) Шкода, що холодний.
АННЕТ: Вперше їм «клафуті» з яблуками і грушами.
ВЕРОНІК: Що ви, це класика! Але є маленький секрет.
АННЕТ: Справді?
ВЕРОНІК: Шматочки груш мають бути товщі за шматочки яблук. Бо груша вариться швидше.
АННЕТ: Нічого собі!
МІШЕЛЬ: Але справжньої таємниці пирога вона не розкриє.
ВЕРОНІК: Чекай, дай їм посмакувати.
АЛЕН: Справді, смачно.
АННЕТ: Соковитий пиріг!
ВЕРОНІК: …Крихти медяника!
АННЕТ: Браво!
ВЕРОНІК: Пікардійський різновид «клафуті». Чесно кажучи, рецепт не мій — я дізналася про нього від матері.
АЛЕН: О, медяник, яка смакота… Принаймні ми дізналися про чудовий рецепт.
ВЕРОНІК: Шкода, що це коштувало моєму синочкові двох зубів.
АЛЕН: Саме це я й хотів сказати!
АННЕТ: Але висловився не дуже вдало…
АЛЕН: Та чому ж… (знову вібрує мобільний, Ален зиркає на екран) Мушу відповісти… Так, Морісе… Ні, в жодному разі! Оприлюднювати спростування не можна — одразу спалахне дискусія!.. Це оплачено?.. Угу… А що за наслідки? Яка ще атаксія?.. А припустиме дозування?.. І відколи про це відомо?.. І ви досі це не відкликали?!.. Звісно. Я все розумію… Гаразд. (Одразу набирає інший номер, водночас відправляючи шматки пирога собі до рота.)
АННЕТ: Алене, будь ласка, зверни увагу на нас!
АЛЕН: Так, люба, я зараз… (у мобільник:) Серже?.. Їм уже два роки відомо про ризик уживання препарату… Йдеться про якийсь звіт для закритого користування, але офіційно жодного негативного впливу не визнано… Ні, не вживайте жодних заходів, їх не передбачено в кошторисі, немає жодного слова в річному звіті… Хода п’яниці, порушення рівноваги — зрештою, весь час маєш вигляд, немов гультіпака якийсь… (регоче) Оборот — сто п’ятдесят мільйонів доларів… Усе заперечуйте… Ці недоумки хочуть оприлюднити спростування. У жодному разі! А якщо відкликатимуть, то треба буде скласти комюніке, щось на кшталт отруєння, еге ж, по двох тижнях після загальних зборів… Він мене ще набере… Гаразд. (Звертається до присутніх.) Чесно кажучи, я ще не обідав.
МІШЕЛЬ: О, то пригощайтесь, звичайно!
АЛЕН: Дякую. Про що ви говорили?
ВЕРОНІК: Про те, що краще було би познайомитися за інших обставин.
АЛЕН: Авжеж, це вже точно.
Тож пиріг — це за рецептом вашої матері?
МІШЕЛЬ: За рецептом моєї матері, але зробила його Веронік.
ВЕРОНІК: Але твоя мати не змішує яблук із грушами!
МІШЕЛЬ: Твоя правда, не змішує.
ВЕРОНІК: Бідолашна, її щойно прооперували.
АННЕТ: О Господи! Щось серйозне?
ВЕРОНІК: Коліно.
МІШЕЛЬ: Їй поставлять обертовий протез із металу й поліетилену. Вона весь час питає, що з ним буде, коли її палитимуть у крематорії.
ВЕРОНІК: Не будь таким злим.
МІШЕЛЬ: Вона не хоче бути похованою поряд із татом! Хоче, аби її спалили, а урну поставили поруч із могилою матері, якій так самотньо на півдні. Дві урни перемовлятимуться на березі моря. Ха-ха-ха!..
Пауза. Всі усміхаються.
АННЕТ: Ми дуже зворушені вашою гостинністю і цінуємо ваше намагання загладити ситуацію, а не докидати дров.