Кейт на сніданок не прийшов. Зате за столом була стара місіс Фелл. Вона їла з неприхованою пожадливістю старої людини, в якої в житті не лишилося іншої втіхи, крім заповнити шлунок. Місіс Фелл жувала мовчки, не відводячи погляду від зляканого обличчя Еліс.
— Я дуже погано спала, — поскаржилась Еліс хрипким голосом, нервово покручуючи кавову чашечку. — Та ще оцей осоружний сніг!.. Сьогодні ми не зможемо звідси вибратися?
— Боюся, поки йтиме сніг, не зможемо, — лагідно відказав Еллері. — А ви, докторе? Ви теж погано спали? Чи те, що з-під вашого носа зник цілий будинок, не вплинуло на ваші нерви взагалі?
Товстун прикрив почервонілі очі важкими повіками й, усміхнувшись, промовив:
— Я? Я завжди сплю добре. Сумління в мене чисте. А чому ви питаєте?
— Просто так. А куди це зранку подівся наш приятель Кейт? Він дуже потайний хлопець, правда ж?
Місіс Райнак проковтнула, не розжувавши, шматок гарячої булочки. Господар зиркнув на неї, і вона, похопившись, кинулась на кухню.
— А хто його знає,— відказав нарешті Райнак.— Він хлопець загадковий. Не турбуйтесь, з ним нічого не
станеться.
Еллері зітхнув і вийшов з-за столу.
— Минула вже ціла доба, а ця дивна подія зрозумі-лішою не стала. Якщо не заперечуєте, піду ще раз подивлюся на будинок, що так таємниче зник.
Торн також хотів був підвестися.
— Ні-ні, Торне, краще я поїду сам, — Еллері тепло вдягнувся і вийшов. Кучугури вже сягали вікон першого поверху. Дерева майже сховалися під снігом. Стежка, яку недавно хтось розчистив на декілька кроків від входу, тепер була знову наполовину засипана.
Еллері зупинився на стежці, глибоко вдихнув холодне повітря й подививсь на прямокутник праворуч, де колись стояв Чорний дім. Через цей прямокутник до узлісся вели ледь помітні сліди. Щоб захиститися від пронизливого вітру, Еллері звів комір пальта й пірнув по пояс у глибокий сніг.
Іти було важко, але щоб неприємно, то ні. Еллері швидко зігрівся. Його оточував білий, мовчазний, незнайомий світ.
Коли він, подолавши відкрите місце, почав заглиблюватись у ліс, світ знову дивовижно змінився. Все було спокійне, незаймано біле, прекрасне. Сніг, що лежав на деревах, надавав їм нових, незвичайних форм.
Раптом з низької гілки впала снігова шапка. Тут, під деревами, таємничі сліди замітало не так швидко, як на галявині. Вони рівною пунктирною лінією вели кудись у далечінь. Схвильований передчуттям відкриття, Еллері наддав ходи.
І раптом світ зробився чорним.
Це була справжня дивовижа. Спочатку сніг став сірим, потім, поступово, темно-сірим і нарешті чорним як смола — так, ніби його залили друкарською фарбою. Щокою Еллері підсвідомо відчув холодний, мокрий поцілунок замету.
Розплющивши очі, він зрозумів, що лежить горілиць на снігу, а над ним схилився в своєму картатому пальті Тори.
— Квіне! — термосив його за плечі адвокат. — Що з
вами?
Еллері сів, облизав губи.
— Те, чого й слід було чекати,— простогнав він. — Що мене вдарило? Це було мов грім серед ясного неба. — Він потер потилицю й важко звівся на ноги. — Ну, Торне, здається, ми дійшли до межі зачарованої землі.
— Ви не марите? — стурбовано запитав адвокат.
Еллері подивився на сніг. Крім подвійної лінії, в кінці якої стояв Торн, ніяких інших слідів не було. Мабуть, він довго лежав непритомний.
— І цю межу переступити не можна,— вів далі Квін.— Табу! Зась! Робіть своє діло! За цією невидимою межею і казковий палац, і пекло, й ангел безодні. «Облиште будь-яку надію ті, що входять сюди...» Даруйте, Торне, ви, здається, врятували мені життя?
— Не знаю. Не думаю,— сказав Торн, пильно вдивляючись у спокійний, мовчазний ліс. — Я знайшов вас тут самого. Спочатку мені здалося, що ви мертвий.
— Я дуже просто міг ним бути,— кинув Еллері, тремтячи від холоду.
—* Після того як ви пішли, Еліс подалася нагору, Райнак сказав, що хоче поспати, а я надумав прогулятися. Спершу побрів був на дорогу, а тоді згадав про вас і повернув назад. Ваші сліди вже майже засипало, але їх ще було видно. Я перетнув проїзд, дійшов до узлісся і незабаром натрапив на вас. Тепер ваших слідів уже не видно.
— Мені це зовсім не до вподоби,— спохмурнів Еллері.— І все ж я задоволений.
— Що ви хочете цим сказати?