— Ви такий розумний, аж страх бере! — холодно промовила Олівія Фелл. — Що ви там іще вигадали?
Еклері підійшов до неї і поклав їй на плече руку.
— Еліс Мейх'ю зникла, а ви зайняли її місце Навіщо ви це зробили? Є два можливі мотиви: перший — примусити Торна й мене якнайшвидше покинути «небезпечну зону» і тримати нас осторонь, «підмовляючись» від багатства, або й узагалі звільнити нас від турботи про нього. Це підтверджують ваші неодноразові наполегливі прохання забрати вас звідси. Другий мотив куди важливіший, ніж перший: якщо ваші спільники не знайдуть золото відразу, то ви в наших очах як Еліс Мейх'ю — на правах спадкоємиці могли б розпорядитися будинком на власний розсуд, і золото, хоч би коли його знайшли, однаково належало б вам і вашим спільникам.
Отже, справжня Еліс Мейх'ю зникла. Але щоб ви, самозванка, заволоділи згідно із законом спадщиною, а потім, користуючись нею, зажили собі на втіху, треба було, щоб справжня Еліс Мейх'ю зникла назавжди. Вам треба було, щоб вона вмерла. Ось чому, Торне, — звернувся Еллері до адвоката, міцніше стискуючи дівчині плече, — я казав, що сьогодні ми повинні знайти не лише будинок. Еліс Мейх'ю вбито.
Надворі почулися три схвильовані короткі вигуки, і знову все затихло.
— Убив її той, — вів далі Еллері, — кого не було в будинку, коли першого вечора ця самозванка зійшла вниз. Убив її Ніколас Кейт. Найманий убивця. А решта — співучасники цього вбивства.
— Він не вбивця! — озвався від вікна жіночий голос.
Усі повернули в той бік голови й завмерли. За вікном стояли три детективи. Поруч із ними було видно ще дві постаті — чоловічу й жіночу
— Він не вбивця! — знову вигукнула жінка. — Це воли хотіли, щоб Нік став убивцею. А він потай від них зберіг мені життя… Любий Нік!
Обличчя в місіс Фелл, Олівії Фелл, місіс Райнак і огрядного лікаря посіріли. Поруч із Кейтом стояла Еліс Мейх'ю. Лише в загальних рисах вона була схожа на ту дівчину, що сиділа біля каміна. Тепер, порівнявши їх, можна було легко добачити різницю. Вигляд у Еліс був стомлений, але щасливий. Вона тримала Кейта за руку, як свою власність. А хлопець ніяково всміхався.
ЕПІЛОГ
Уже згодом, коли можна було спокійно оглянутись назад, як на саму змову, так і на її наслідки, містер Еллері Квін, підбиваючи підсумки, сказав:
— Виникненню змови сприяли дві обставини: вдача Олівії Фелл і майже фантастична наявність будинку-двійника.
Він міг би додати, що ці дві обставини, в свою чергу, не мали б значення, коли б не особливі риси, властиві членам родини Мейх'ю. Батько Сільвестра Мейх'ю, Райнаків вітчим, завжди був диваком, і це дивацтво успадкували його діти. Сільвестр і Сара, що стала потім місіс Фелл, були двійнята і завжди й у всьому одне одному заздрили. Коли в тому самому місяці Сара вийшла заміж, а Сільвестр одружився, батько, щоб уникнути клопоту, подарував кожному з них по будинку. Спеціально зведені будинки були однакові до дрібниць. Один із них батько поставив поруч зі своїм і подарував місіс Фелл, а другий на своїй ділянці за кілька миль від першого й подарував ного Сільвестрові.
Невдовзі чоловік місіс Фелл помер, і вона перейшла жити до брата по матері, Герберта. Після смерті старого Мейх'ю Сільвестр забив свій будинок дошками й поселився у великому спадковому будинку. Вийшло так, що цілком однакові зовні, однаково вмебльовані, будинки-двійники, яких розділяли всього кілька миль, довгі роки стояли пам'ятками дивацтва старого Мейх'ю.
Отож двійник Білого дому стояв забитий і чекав, поки ним надумає скористатися лихий геній Олівії Фелл. Олівія була дівчина вродлива кмітлива, освідчена й така сама нерозбірлива в засобах, як леді Макбет. То вона подала думку повернутися до покинутого будинку поруч із Чорним домом, щоб згодом прибрати до рук багатство Сільвестра Мейх'ю. Та потім з'явився Торн і новиною про давно забуту Сільвестрову дочку, і Олівія збагнула, що їхньому намірові загрожує небезпека. Але, побачивши привезені Торном фотографії й звернувши увагу на свою схожість з англійською сестрою, Олівія замислила цей химерний план.