— То ми зможемо взяти ці ковдри із собою? — спитала Софі.
— Так. Це вам мій подарунок. Вони існуватимуть доти, доки ви пам’ятатимете про феріґардів. А хто пам’ятає, — додав кіт, — які властивості мають чарівні ковдри?
Численні маленькі феріґарди піднесли лапки, готові відповісти на запитання. Кіт кивнув маленькому кролику, що ширяв побіля Софі.
Малюк захоплено заповзявся розповідати:
— Чарівні ковдри дарують не просте тепло. Вони зігрівають світлом любові. А ще вони повертають сили й радість.
Софі й Тім перезирнулися. То була велика втіха для дітей отримати такі цінні подарунки.
— А тепер маленьким феріґардам час спати, — лагідно завуркотів кіт.
Малюки розлетілися врізнобіч. А кіт поманив дітей за собою. Софі й Тім полетіли за Вчителем до пухнастих хмаринок, із яких складалися стіни кулі.
— У цих маленьких хмаринках живуть феріґарди, — пояснив кіт. — Залізайте всередину й відпочивайте.
У хмаринці відчинився круглий отвір, і діти влетіли туди. Усередині кулька була порожня.
— Настав час прощатися, — почули вони раптом голос Брайтлі.
Софі й Тім побачили феріґарда й кинулися його обіймати. Потім діти повлягалися на пухку підлогу й заплющили очі.
Прокинулися наші друзі вже вдома у своїх ліжках. Поряд із ними лежали чарівні ковдри.
Багато років по тому вони все ще зігрівали дітей світлом своєї любові.