Маркіян Шашкевич (1811–1843) — поет і видавець альманаху «Русалка Дністровая» (1837).
Микола Гоголь (1809–1852) — прозаїк і пропагандист української історії та культури.
Тарас Шевченко (1814–1861) — видатний художник, поет і письменник, часто розглядається як батько української нації.
Яків Головацький (1814–1888) — історик, етнограф, видавець «Русалки Дністрової» (1837), а також лідер москвофільського руху.
Микола Костомаров (1817–1885) — історик, політичний діяч і автор першої політичної програми українського руху.
Адміністратори та підприємці (1800–1900)
Арман Емануель, герцог Рішельє (1766–1822) — французький рояліст і губернатор Одеси (1803–1814), часто його вважають справжнім засновником міста.
Микола Рєпнін-Волконський (1778–1845) — російський воєначальник і губернатор Малоросії (1816–1834), де він сприяв поліпшенню умов життя кріпаків і виступав проти руйнування козацьких прав.
Франц Стадіон (1806–1853) — австрійський державний діяч і губернатор Галичини (1847–1848), звільнив кріпаків і дав поштовх українській політичній мобілізації.
Джон Джеймс Юз (1814–1889) — валлійський підприємець, засновник міста Юзівка (нині Донецьк), а також ініціатор розвитку Донецького промислового басейну.
Платон Симиренко (1821–1863) — підприємець і благодійник, який профінансував видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.
Лазар Бродський (1848–1904) — підприємець і філантроп, який фінансував будівництво найбільшої синагоги Києва.
Станіслав Щепановський (1846–1900) — бізнесмен, політик і автор «Злиднів Галичини» (1888), зробив внесок у розвиток галицької нафтодобувної промисловості, запровадивши парові бури.
Політичні та культурні діячі (1849–1917)
Михайло Юзефович (1802–1889) — освітянин і спершу прихильник українофільського руху, який став ініціатором заборони українства, запровадженої Емським указом (1876).
Михайло Драгоманов (1841–1895) — історик, політичний діяч і мислитель, засновник українського лібералізму та соціалізму.
Ісмаїл Гаспринський (Ісмаїл Гаспіралі) (1851–1914) — педагог, громадський діяч і провідна постать кримськотатарського національного відродження.
Іван Франко (1856–1916) — поет, письменник, публіцист і засновник соціалістичного руху в Галичині.
Микола Міхновський (1873–1924) — юрист, політичний діяч та один із перших пропагандистів ідеї незалежності України.
Письменники та митці (1849–1917)
Юрій Федькович (1834–1888) — поет і фольклорист, відомий своїми оповіданнями про життя Буковини.
Леопольд Ріттер фон Захер-Мазох (1836–1895) — журналіст, письменник, автор романтичних історій про Галичину.
Микола Лисенко (1842–1912) — композитор і засновник української національної музичної школи.
Ілля Рєпін (1844–1930) — живописець-реаліст, найбільше відомий своєю епічною картиною «Відповідь запорожців турецькому султану» (1891).
Шолом-Алейхем (Соломон Рабинович) (1859–1916) — провідний єврейський письменник (писав на ідиші), найбільш відомий своїми оповіданнями про Тев’є-молочника, які послужили основою для мюзиклу «Скрипаль на даху».
Ольга Кобилянська (1863–1942) — письменниця-модерністка й рання феміністка.
Георгій Нарбут (1886–1920) — художник-графік, один із засновників Української Академії мистецтв (1917) і автор українського герба (1918).
Діячі Української революції (1917–1921)
Євген Петрушевич (1863–1940) — юрист, політичний діяч і голова Західно-Української Народної Республіки (1918–1919).
Михайло Грушевський (1866–1934) — видатний історик і голова Центральної Ради, українського революційного парламенту (1917–1918).
Павло Скоропадський (1873–1945) — нащадок відомого козацького роду, імперський офіцер і гетьман України 1918 року.
Симон Петлюра (1879–1926) — журналіст, політичний діяч, секретар військових справ Центральної Ради і голова Директорії Української Народної Республіки.
Володимир Винниченко (1880–1951) — популярний письменник і голова українських урядів з 1917 до 1919 року.
Нестор Махно (1888–1934) — анархіст-революціонер, командир селянської армії на півдні України (1918–1921).
Ісаак Бабель (1894–1940) — журналіст, письменник, автор «Конармії» (1926).
Юрій Коцюбинський (1896–1937) — син українського письменника Михайла Коцюбинського, більшовик, командир Червоної армії в Україні 1918 року.
Постаті культурного відродження (1921–1933)
Микола Скрипник (1872–1933) — комуністичний діяч і пропагандист українізації, який скоїв самогубство під час кампанії переслідувань, що супроводжувала Голодомор.
Павло Тичина (1891–1967) — провідний поет, творчість якого еволюціонувала від символізму до соціалістичного реалізму.