— Підійди, підійди до мене, Манусо! — не відходила Марта від вікна. Вона бачила, як деякий час Камінскі тупцював на місці, струшував невидимі пилинки з легкої маринарки, і потім ледь помітно кивнув їй.
— Що з тобою, доню? — злякалася Мануса.
— За нами прийшов… Майкл!
Подумки молода жінка уже летіла до Майкла. Розуміла, він від’їхав і чекає її десь поруч, там, де скаже зараз Камінскі.
Не пам’ятає, як зійшла чи сповзла сходами разом з Манусою, як зустрілася з Камінскі. Елтон нервував, оскільки Самур уже подався доповідати Даві про прибуття приватного детектива.
Камінскі різко взяв Марту під руку і стрімко потягнув у ліве крило. будинку.
— Через оці двері вийдете на подвір’я. Йдіть до огорожі, там за кущем хвіртка. На вас чекає Харріс. Поспішайте!
Лише на мить притримав гарячу долоню у своїй руці і прошепотів:
— Простіть мене…
Майже пхнув обох жінок у потрібному напрямку і вони побігли, заховавшись за мармуровими колонами.
— Камінскі! Камінскі! — чулося згори. — Де вас чорти носять? — Це був голос Даві.
Елтон у два стрибки опинився біля сходів.
— Що тут коїться? — кричав Даві.
Відчуття небезпеки уже керувало його вчинками. Він відіпхнув Джан, котра з тацею піднімалася сходами догори. Пляшка шампанського вибухнула під ногами і по-зміїному зашипіла.
— Щойно тут була Марта. Куди вона зникла? — наступав Даві. — Говоріть, ви ж бачилися з нею?
— Я прийшов оберегти її від лиха, — знизав плечима Камінскі.
— Що ти верзеш! — лютував Даві. Він не помилився, випадково помітивши з вікна у машині детектива й пасажира. Десь таки він уже бачив того молодого чоловіка, що сів за кермо форда. І отой жадібний погляд… Невже то Харріс? О, Аллах, то він!
Неподалік брязнули двері, що вели до непримітної хвіртки.
Даві щосили відштовхнув Елтона і кинувся туди. Однак Камінскі випередив його і опинився біля дверей першим. Він притулився до них спиною і закрив тілом доступ до клямки.
— Не пущу!
— Що? Що? — скаженів Даві. — Ти допомагаєш зараз жінці, яку сам викрав для мене? О, який же ти справді негідник!
— Та невже? — незворушно перепитав Елтон. — Я, як той Тренч, такий же негідник, як і ти. Але, здається, я уже про це говорив тобі у літаку. Пригадуєш?
Даві відступив крок, поволі витяг з кишені маленький сріблястий пістолет і націлився у груди Камінскі.
— Відійди, а то стрілятиму.
Елтон лише головою похитав — ні. Йому не хотілося більше говорити, краще слухати власний голос, що озивався зсередини.
… Головно в наглім смертельнім випадку повинен користати з досконалого жалю…
— Відійди! — несамовито закричав Даві. — Марта — моя і вона народить мою дитину, чуєш ти, Менгене!
… що змиє провини перед Богом та приверне осяючу ласку…
Далі Елтон не зміг говорити навіть сам до себе. Щось величезне і палаюче проникло усередину і там уже розповзалося всеохоплюючою покутою і спокоєм. Вічним.
… та приверне осяючу ласку…
Камінскі поволі сповзав на підлогу, залишаючи на дверях важкі криваві патьоки.
— За нею прийшов Харріс і ти привіз його сюди? — десь далеко чув шипіння.
… а шампанське розбилося. Коли у фінальній сцені іскриться вино, значить, усі щасливі…
Елтон востаннє підняв затуманені білою пеленою смерті очі та з нічим не зрівнянною насолодою видихнув, випускаючи змучену зневагою душу на покаяння:
— … прийшов справжній батько її дитини.
Істинно так…
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
1
Крик пронизував ще темний простір гострим лезом, колов його, шматував, розбивав, залишаючи по собі довгу луну тривоги та неспокою. Часто він переходив на протяжний стогін і тоді вже не могли, здавалося, витримати навіть хвилі. Вони накочувалися на борт дхоу із злим, підступним шипінням, бо хто той сміливець, що потурбував їхній недовгий спокій? Вони нишпорили по всіх закапелках довгого човна і залишали по собі щедрі патьоки сліз. Радості чи смутку?
— ш-ш-ЩО? Ш-ш-що?
Іноді на якусь мить усе завмирало. І тоді особливо таємничо блимав над головами прибитий до низького неба Південний Хрест. З нього лилося тепле, м’яке, всепроникаюче світло. Воно намагалося хоч якось змити людські тривоги, накопичені навалою останнього дня, очистити, вивільнити дихання, наповнювало неспокійним, але природним очікуванням, дарованим Господом і посланим жінкам муками народження дитини.