… Тепер у неї починається новий шмат життя. Уже оголосили посадку на рейс до Мельбурна і за якусь хвилину Марта зайде до терміналу, де збираються пасажири, новою людиною. Так вона вирішила. І вона буде сильною жінкою, сміливою, впевненою, рішучою, без дурних сентиментів, — саме такою увійде у ту чудову прозору залу.
Іване, чуєш, лиши мене ось тут, перед цими дверима назавжди…
Але він не йшов з думок, обдавав Марту звабливим поглядом своїх очисьок, пестив її груди, припадав до вуст гарячим цілунком… По тілу пройшла блискавка збудження, обдала щемливо з голови до п’ят, — годі боронитися!
Марта стиснула кулаки. Там, за прозорими дверима було видно навіть «Боїнга», на борт якого вона вирішила увійти новою людиною і почати нове життя. Без Івана.
Без тебе! — виходила із запаморочення. — Бувай!
І попрямувала туди, де світилося табло з номером авіарейсу Варшава-Мельбурн.
8
Теда кидало мов у пропасниці. Він тремтів, піт ряснів на червоному обличчі, і навіть випита солідна доза «Bloody Marry» не заспокоювала. Стюардеса підмостила йому під голову подушку і включила над кріслом кондиціонер, та це не допомогло.
Але ж, на Бога, Тед не хлопчисько, щоб так з ним поводилися. Більше таких проколів не допустить. Він повинен поводитися спокійніше і бути набагато обачнішим. Зараз конче треба сконцентруватись, як слід обміркувати все, що так навально сталося і вивело його з рівноваги, бо просто на очах Гренда Доулда він перетворився на метушливого незграбу, — дозволив милуватися своїм нервовим зривом, до всього того ще й зневажливо кривити тонкі патики синюватих вуст.
Доулд розкусив Теда і впізнав, — факт! І тепер немає потреби хитрувати, заради чого Ероут опинився в одному літаку з отим вайлом. Це — непередбачений, незапланований, але такий козирний для Доулда факт і прикре фіаско для Ероутів. Бо звідки ж ота пружна хода, що з’явилася у доходяги Доулда, як тільки він відійшов від адміністратора, раз по раз осмикуючи рукав маринарки, щоб ніхто навіть не посмів глянути на його індонезійський сувенір?
Стоп! Звідси й треба танцювати. На комп’ютері Доулд прочитав своє прізвище, за яким в алфавітному порядку йшло його, Теодора Ероута. Так, той йолоп спеціально затіяв комедію з багажем, і тепер знає, що Ероут послав свого сина слідкувати за ним. Ну, а те, що Тедді так схожий на свого батечка, зіграло з ним злий жарт.
Вперше Ероут-молодший побачив Доулда ще в Амстердамі під час реєстрації на вранішній рейс до Варшави. Тоді все обійшлося і Тед змушений був цілісінький день швендяти за ним по Варшаві, нічого не розуміючи, бо ні з ким старий не зустрічався, нікуди не заходив, якщо не рахувати пляшки якогось пійла, що прихопив з собою, і заночував у готельному номері на летовищі Окентя.
Єдиний син Джо Ероута може б і не допустився тієї фатальної помилки, якби не вгледів металевий браслет, такий собі дурнуватий аксесуар, котрий би пасував скоріше пуцьвірінькам, напханим наркотиками, які обтирають сідницями стіни на темних вуличках Амстердама. Але по тому, як Доулд весь час обсмикував рукав маринарки, намагаючись, очевидно, сховати подалі від людського ока браслет з вишкіреною пащекою лева, збагнув, що він зовсім близько знаходиться від багатства, яке відкриває той браслет. Саме тоді, підігрітий таїною браслета, Ероут глянув на Доулда фатальним поглядом.
Тепер чіткий план Ероутів летів шкереберть. Вони з батьком обсмоктали все до дрібниць, маючи про запас декілька варіантів. Передбачили абсолютно все, крім одного: Теодор зовні був прямим віддзеркаленням свого татуся, лише з однією різницею, — виглядав на двадцять літ молодшим. А це, до біса, добряче зіграло на руку Доулду.
До крісла стюардеса підкотила столик з усілякими напоями і Теду несила була відмовитися від запропонованої подвійної порції доброго шотланського віскі і бляшанки содової. Зробив великий ковток, що обпік, здавалося, навіть мозкові клітини (а він бажав саме цього, бо треба сконцентруватися і обміркувати новий план). Щоб перебити гострий смак алкоголю, освіжив рота содовою, так і не переливши її з бляшанки у пластикову склянку, наповнену кубиками льоду.