Він подався на кухню, але там теж нікого не було. Значить, батько, як завжди, спить після нічного чергування, а мама десь порається.
— Гей, мамусю, я знаю, що ти тут, — тихенько піднімався Майкл сходами на другий поверх.
Двері спальні, в якій мав зараз хропіти батько, були теж привідкритими, але Майкл не почув батькового хропіння, замість нього… почув дзвінкі ляпаси і приглушений стогін «не треба, благаю, не треба»… А батько ляскав і ляскав, при цьому видихував страшне: «Ти мене не хочеш, суко, через те, що я перехилив зайву склянку? А мені наплювати на твою згоду, я візьму тебе й так, бо я хочу, я — твій чоловік, а ти законна моя сучка. І що хочу, як хочу, те й зроблю з тобою»…
Майкл почув, як тріснула тканина і просто до дверей полетіли мамині розірвані трусики, майже така сама шматочка, яку він пожбурив під колеса бюїка.
Майкл закрив рота рукою, щоб не закричати, скотився сходами до вітальні, повернув ключем раз-два і побіг у найтемніший куток саду, що ріс за будинком. Його трясло… Він БУВ МАЛИМ і НЕ ЗНАВ, як допомогти мамі. Він боявся батька, бо коли той п’яний, то лупцює Майкла за найменшу провину.
Але ж тепер Майкл ДОРОСЛИЙ і ПОВИНЕН ЗНАТИ, ЯК ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ!
… Його знову трясло… Десь зовсім недалеко хтось розділяв разом з ним його дитячий переляк, тільки не схлипував тихенько, а кричав занадто голосно, навіть переходив на панічний вереск. Не один голос, не один крик… Фіалкові очі, погляд яких так заспокоював, закрила бентежна пелена. Невже він втратив відчуття, і загубив у пам’яті те, що заспокоює?
І перш, ніж усвідомив, що його трусить не тільки від нездорового сну, страшної сили тріск послав тіло вперед. Знову в цей нездоровий сон, з якого не знайшов виходу?..
2
Ніхто б із знайомих не дозволив собі сказати, що Теодор Ероут заздрісник і скнара. Ніхто не пхав носа у його справи, кожен жив, як умів. І дарма тюльку травити, що у вас все окей, це для простачків, котрі слину пускають, вимовляючи оте благополучне слово. Хіба цим проведеш справжню опінію?
Тед раз по раз влаштовував вечірки з вишуканим дрінком, а це у шкалі соціальної ієрархії значило куди більше, ніж нова золота защіпка у краватці. Не його провина, що під ранок доводилося давати ляпаса дружині, бо та хвойда із заллятими баньками знаходила собі місце будь-де, аби спокусивши диявольськими сідницями, перепхатися з кимось з його добропорядних друзів.
А якщо Ероут виставляв так щедро і зі смаком, тим більше, нахлятися за чужий кошт означало, що у твоїй домівці можна розслабитися, — то це значить, у Теда таки й справді все окей, дарма, що дружина — шльондра. Але це не суттєво, це стосується тільки уподобань цього милого рудого поросятка, котре міцно стоїть на ногах серед мотлоху зварйованого світу. Тед умлівав од того, що знав — так про нього говорять там, де слід, і ті, хто треба.
Нікому, ніколи Тед не зізнавався, що над усе любить гроші та власну опінію. І тому свої почуття демонстрував уміло, як професійний актор, чітко і тверезо розставляючи де слід логічні наголоси. Навіть коли розмовляв, працювала тільки нижня щелепа, на верхній був завжди почеплений зневажливо-незворушний оскал.
Тому-то й програє золота защіпка у порівнянні з грошима, витраченими на добрий дрінк. Не кожному дано це збагнути, але скнарою (фе, це ж стовідсотковий синонім злидня) Ероута аж ніяк не назвуть, відригуючи на ранок справжній французький коньяк. Це треба від-чу-ва-ти, якщо хочеш утриматися на сходинках, що ведуть догори. Оце і є внутрішній кайф власної значимості Теда. Навіть похмілля у нього було інше — купленим за власні гроші коньяком він не зловживав, просив і дружину Берту бути економнішою, хоча та шльондра ликала кінськими дозами коньяк і робила все навпаки. Але зранку і Теда добряче теліпало усередині — перед очима шаруділи-таки банкноти витрачених на вечірку гульденів.
… Тед не відпускав з поля зору Доулда ні на мить. Те, що повинен забрати у старигана, відразу б вознесло його на вершину вимріяного благополуччя, — хіба таким можна нехтувати?
Ероут хотів сісти відразу за Доулдом з його білявою супутницею і таким чином дати старому зрозуміти свою приреченість, бо нікуди він не втече від молодого і сильного Ероута. Хотів, щоб старий почув дихання здорового, молодого духу і порівняв із власним свистом, який ледь-ледь видобувався крізь огидні посинілі шнурочки рота. Та Ероута випередив якийсь поляк. І стюардесу біля себе примостив. Про що вона схлипувала Стефану на груди, Тед не розумів, та це йому не було потрібне. Найголовніше — вони вирвалися з цієї проклятої країни і за якихось дві години будуть у Джакарті. Гренд Доулд і його тінь Теодор Ероут. Майже як у Шекспіра, вдоволено розслаблявся Тед.