А шляк би його трафив! І коли вона перестане бути брутальною, знаючи, що їй так це не пасує. А як, на милість, вона може існувати, сама себе не захищаючи від тих щоденних клопотів, за якими бракне часу зупинитися, притулитися до коханої людини, засміятись од душі, бо справді, чуєте: Najpieknejse sa kochankowie, w San-Francusko, Paryzu, Krakowie…
Мама повернулася пізно, коли Марта поприкручувала всі шурупи, позичивши їх разом з викруткою у сусідів. Війнуло ліками — мати працювала медсестрою. Втомлено присіла до столу, взяла в руки листа від брата, якусь хвильку мовчки шаруділа паперами.
— Марто! — покликала. — Тебе вуйко у гості кличе. Ось запрошення і квиток надіслав.
Мати простягла Марті довгастий яскравий блокнот з написом англійською мовою «Австралійська авіалінія».
— Поїдеш?
2
У старому, обшарпаному фольксвагені випуску семидесятого року, якого ще й досі називають «жуком», Гренд Доулд почувався навіть безпечно. Витерта, засмальцьована обшивка сидіння, пропахла цвіллю, нагадувала власне помешкання, таке ж убоге, безбарвне. Одначе саме там старому було набагато спокійніше, ніж деінде, принаймні, за обсидженими мухами жалюзі на вікнах міг сховатись од людського ока, допитливих поглядів, надокучливих сусідів.
Гренд Доулд не любив людей, особливо їхні погляди, бодай кинуті мимохідь, які — із співчуттям, які — з відразою. Знав одну їм (параноїчку) оцінку: кожен хоче винюхати, вичавити, ладен розіп’яти, замордувати, тільки б довідатися про ЙОГО ТАЄМНИЦЮ!
Але над цим він поміркує, як повернеться додому. А поки що спробує розслабитись і забути про роботу, яку щойно закінчив.
Клацнув допотопним педальним вимикачем і приймач відригнув децибелами, не властивими з’їдженому старістю «жуку». Доулд приглушив звук, покрутив ручкою настройки і відшукав за шквалом хрипіння до холєри збуджуючий шепіт прокуреного жіночого голосу:
I want you, boy, boy, boy… Oh, yes! [4]
Як справжній профі, впродовж багатьох років навчився не повертатися до виконаного, аналізуючи деталі. Зрештою, керувався примітивною філософією вишколеного вояки, для котрого єдиним поштовхом до роботи мозкових звилин служили короткі команди на зразок: вперед-назад, наступай-відходь, вогонь-пали, бий-убий! Добіг, оточив, спалив, вистріляв, — окей, розслабляйся, відпочивай та чекай нового наказу.
Добрячу школу професійного найманця Гренд Доулд пройшов замолоду в джунглях Індонезії. Це і стало для нього не таким вже й пропащим заробком. Усе було б нічого, якби один з голосів, що озивався скупими наказами на другому кінці дроту, не вивертався від іншого бажання і не шелестів до нього з того світу:
— Як там твій індонезійський сувенір, га, старий?
Тільки у таких випадках Доулд перетворювався на маріонетку, мовчки кивав у знак згоди і виконував усе, що наказував невідомо хто, заради одного — аби отой ХТОСЬ не цікавився його браслетом. Від-че-піть-ся! Але попри все не нидів тільки на пенсію ветерана, однак завжди здригався, коли телефон озивався тембром з тамтого світу.
… Доулд розслаблявся, милувався розкішним гірським краєвидом. Підстав для хвилювання не було. До його фольксвагена, купи металевого брухту, уваги поліцейського патруля — нуль. Ті хлопці при потребі спиняють швидкісні автомобілі, що пролітають поруч чудовою трасою через швейцарські Альпи, залишаючи по собі далеко попереду сонячні відблиски. А його шарабан ледь повзе, — їде собі такий спокійний емерит, не квапиться, не порушує правил дорожнього руху, ні до кого не має діла.
За розрахунками Гренда Доулда, а в цьому він переконаний, поліція вдарить на сполох не раніше, як опівдні.
Срібна стрічка бетонки паском огортала гору, з якої Доулд спустився півгодини тому. Містечко Рібург, куди мав би надійти перший дзвінок, бо саме там розташована пожежна команда, Доулд щойно проїхав. Тепер за зеленими соснами з другого боку гори напевне вже поповз густий дим від пожежі на гірській фермі.
Ще кілометрів двадцять — і Женева проковтне на своїх вуличках нічим не помітний фольксваген. Гренд Доулд так і зробить: залишить той металевий мотлох на узбіччі з ключами і відчиненими дверцятами. Так тут роблять, коли хочуть позбутися непотребу.