Штертебекерці раділи. Нарешті, вони знову гасали по морю. Всі шпарко лагодились до бою.
Саме тоді, коли «Шумій» сів на п’яти датчанам, по ньому бухнуло три глухих постріли. Тяжко поранений, він безсило загойдався. Противник мав кілька гармат, а в Гедеке була одна єдина, та й то поламана — її саме-саме збирались підлатати у Вісмарі. Бій видався нерівний. Клаус круто повернув кермо — і гайда на ворога.
«Відвагу» приготували до бою. Підкотили важкі кам’яні ядра. Дитячий Бас одібрав двадцяток найбільших відчаюг для абордажу, — кожен був з бойовою сокирою, тільки їхній ватажок при короткому мечі. Гримнуло ще три постріли, і «Шумій» зовсім вийшов з ладу. Але тут якраз підоспів «Тигр». Датчани квапно цілились в нього.
— По шканцях вогонь! — скомандував Штертебекер з-за керма.
Гармаш Ріке Вестфаль добре знав своє діло. Він хутчій тарахнув по ворогові — кам’яне ядро розтрощило йому головну щоглу. Тигряни завищали з радості. Датський вітрильник охопила паніка. Повітря розтинав бойовий клич. Над «Тигром» засвистіли стріли. Піратське судно пішло на абордаж.
Ватага розбійників під проводом Клауса стрибнула на ворожий корабель з вантів, а Дитячий Бас плигнув на нього з високого бушприта. Тялися, аж іскри сипались. Голови злітали, наче маківки. Зойки, прокльони, вояцькі кличі злилися в нерозбірливий гам.
Декотрі пірати, невдало стрибнувши, попадали в море.
Датський капітан уже заходився був розкладати вогонь у себе на кормі. Штертебекер з трьома хлопцями — туди! Датські воїни захищались несамовито. Але побачивши, що опір не дасть нічого, а корму їхнього корабля охопив дим, більшість із них чкурнула в море.
— Дитячий Басе! — гукнув Клаус. — Рятуйте гармати!
Із «Тигра» полетіли вірьовки. Дитячий Бас підхопив їх; металеві жерла взяли на зашморг і потягли на «Морського тигра». Решта моряків підзбирувала зброю серед убитих. Дехто нишпорив по трюмах, шукаючи здобич. Поранені розбійники переповзали на своє судно.
Уже підхопили були на мотуззя другу гармату — як нагло пролунав страшенний вибух. Клаус і Дитячий Бас покотились палубою. Хтось підпалив комору з порохом. Цього пірати сподівались. Треба абищо забрати й третю дорогоцінну гармату. Проте не вдалося: розтрощене судно тонуло надто швидко. Двоє тигрян так і не вилізли з його трюму: їх разом із забитими й тяжкопораненими проковтнуло вировище, яке рознуртував корабель, що йшов на дно.
«Бігун» застряв біля «Шумія». Гедеке бідкався і лаявся на всі спусти, але коли підійшов Штертебекер, то щиро засміявся і подав йому руку.
— Ти меткіший від мене, друже! — вигукнув Мікаель.
— Щасливіший! — відповів Клаус. — 3 тобою лихо лучилось, бо ти без жодної гармати. Ось я тобі доставив аж дві. Рани, гадаю, самі залікуєте.
— Досить однієї! — зрадів Гедеке. — Превелике спасибі й за неї.
— Тоді другу хай забере магістр.
— А що тобі? — спитав Вігбольд.
— Я забираю третю, — відповів Штертебекер, приховуючи, що вона пішла на дно.
Датські гармати забили шістьох шуміян. Штертебекер стратився чотирма убитими і сімома пораненими — дехто зазнав навіть тяжкого каліцтва: двоє розбійників позостались без однієї руки. Скалічених розмістили у долішніх каютах. Мертвих прив’язали до дощок з металевими обтяжками. Матроси зібрались на палубі і завели своєї розбійницької пісні:
На Сконе пірати зрівняли з землею кілька замків. Узявши Ліндгольм, Штертебекер довідався, що Вульфлям виїхав до Вісбі на Готланд. Клаус не йняв віри. Він добував замок за замком, оббирав їх і спалював. А Вульвекена мов злидень злизав! Моряків тішила багата здобич, Штертебекерові світ був не милий. Ненависний ворог минав його рук.
— Зачекай, негіднику, — мовив собі Клаус подумки. — Врешті ми рознюхаємо, де твоя нора. Своєю смертю ти не сконаєш. Перш як простягати ноги, ти плазуватимеш рачки і благатимеш у нас прощення. Твоїм суддею буду я, Клаус Штертебекер! Ти не втечеш од мене, вовчий породку!
Десь у жнива розбійники повернулись до Вісмара. Городяни бучно привітали їх, але радники кривились на них, мов середа на п’ятницю.
Генніг Мантойфель ревне скаржився і зводив наклепи на побратимів.
Хлопські капітани розповіли, як вони бились на льоду, як знищили датське судно, що вистежувало піратів, як перетворили на купу сміття дев’ять Сконенських замків.