Антропологиня Гелен Фішер – одна з дослідниць, яка спробувала систематизувати всі ці емоції. Вона почала співпрацю з дослідницею мозку Люсі Браун наприкінці 1990-х років, взявши за основу теорію, що кохання складається з трьох різних складових: сексу, романтики та тривалої прив’язаності. Під час сканування мозку учасникам показували фотографії їхніх коханих чи просили думати про секс. Виявилося, що мозок у таких випадках був задіяним по-різному. За статевий потяг, як давно відомо вченим, відповідає гіпоталамус, який, між іншим, впливає і на вироблення гормонів. Романтична любов проявлялася в двох частинах мозку: гіпоталамусі та деяких ділянках базальних ганглій, важливих учасників процесів навчання та винагороди. Проте тривала прив’язаність стимулювала інші частини базальних ганглій.
Романтичні почуття пов’язані із частинами мозку, розміщеними в нижній частині черепа у місці переходу до спинного мозку. Ця ділянка відповідає за основні функції життєдіяльності та інстинктивну поведінку. Її часто називають мозком рептилії, оскільки з точки зору еволюції це одна з найдавніших частин мозку і нагадує мозок плазунів. Ці області також часто фігурують у дослідженнях залежності. Фішер та її колеги дійшли висновку, що романтичне кохання – це не почуття, а імпульс, примітивний і некерований. Він характеризується виплеском більшої кількості дофаміну системою винагороди, що приводить до виплеску енергії, різких перепадів настрою та формування залежності. За словами Фішер, романтичне кохання – не просто імпульс, за інтенсивністю він може перевершувати сексуальний потяг. Ніхто не накладає на себе руки через відсутність сексу, зате нещасне кохання забрало життя багатьох.
Як і інші імпульси та фактори, що викликають залежність, кохання здатне повністю вразити здоровий глузд. У Швеції існує окремий термін для шахраїв, які маніпулюють на коханні. Людей, які обіцяють щастя та романтику, але насправді просто прагнуть грошей та багатства, називають «весняним сонечком» (sol-och-vårande). Цей термін походить від назви подібної афери, суд над шахраєм відбувся в 1916 році. Аферист обманював жінок, які відгукувалися на розміщене ним в одній стокгольмській газеті шлюбне оголошення, підписане «Весняне сонечко». Цей термін прижився також і в Норвегії, де тепер регулярно можна натрапити на статті з таким підзаголовком, в яких йдеться про жертв схожих афер. Наприклад, у 2011 році в журналі «Vi Menn» (дослівно «Ми – чоловіки») вийшла історія норвежки Жанетт Ніколайсен, яка попереджала інших не вестися на «лікаря», який обдурив її на 620 000 крон. Він обіцяв їй будинок та весілля, а водночас мав стосунки з іншими жінками, про яких вона не знала. Інтернет-знайомства призвели до сплеску подібних шахрайств, і щорічно самотні чоловіки й жінки віддають мільйони аферистам, які обіцяють їм вічне кохання. Один романтик у Напервіллі, США, мав стосунки на відстані з жінкою, і за два з половиною роки їхнього кохання встиг надіслати понад мільйон крон на різні її рахунки в Нігерії, Малайзії, Великій Британії та США. А тоді він виявив, що його коханої взагалі не існувало.
Джордж Бернард Шоу казав, що кохання – це «грубе перебільшення переваг однієї людини над усіма іншими». Захоплення та фокусування на одній особі може зробити нас сліпими та вразливими до обману, спровокувати самообман та небажання чути раціональні зауваження інших. Можливо, є ще одна причина, чому історія про робота Kenji так прижилася: його бездумна одержимість напрочуд нагадує поведінку людей.
У 1965 році норвезький поет Арнльот Еґґен видав одну зі своїх найбільш цитованих поезій «Просто» у збірці «В море з головою». І перші рядки такі:
Це просто мрії
Це просто настрій
Це просто весна
Це просто почуття
Це просто гормони
У вірші Еґґен у своїй меланхолійній манері висміює тих, хто хоче звести повноту людського життя до «просто» одного того чи іншого фактора – чи то психічного діагнозу, чи то комплексів. Чи, як вказує згадка про гормони, – до біології. Він застерігає від надмірного спрощення явищ, які здаються нам позбавленими сенсу та суб’єктивними. Новизни у цьому конфлікті не було, з 1965 року така ідея була популярною темою публічних обговорень. З одного боку, особистість – істота соціальна і з гнучким мисленням, з іншого – в ній переважає еволюційне та біологічне начала.