Таким чином Гайнріхс почав працювати над назальним спреєм. Він таки отримав результат, який здивував усіх. Виявилося, що окситоцин знижує стрес у людей так само, як і у тварин. Це спровокувало цілу хвилю досліджень інших вчених, які до того ж з’ясували, що окситоцин робить людей на 50 % більш сприйнятливими до емоційних сигналів. Пари під впливом окситоцину спілкувалися краще і були налаштовані більш позитивно. Люди добре пам’ятали і впізнавали обличчя. Вони виявляли більшу довіру і, наприклад, залишали більші суми грошей незнайомцям. Інформація про окситоцин швидко поширилася за межі дослідницьких кіл, і він завоював свою нинішню репутацію гормона кохання.
Коли я зайшов до університету, то познайомився з експериментаторкою та отримав маленьку пляшечку з розпилювачем. Мені потрібно було бризнути по п’ять разів у кожну ніздрю. Рідина розбризкувалася і постійно стікала носом, тож мені доводилося постійно його витирати і закидати голову. Тоді я подумав, що оскільки вигляд весь цей процес мав не найкращий, успіх такого інгредієнта на романтичних побаченнях здавався сумнівним. Після того, як я залив необхідну дозу в ніс, мені довелося трохи почекати, поки препарат почне діяти, а тоді мене провели в кімнату з іншою учасницею експерименту. Жінка мала світле хвилясте волосся, веснянки, окуляри з металевою оправою і міцне підборіддя, загалом здавалася мені доволі приємною. Однак жодного ейфоричного настрою, на який сподівався, я не відчув. Ніякої солодкої музики в голові, ніякого романтичного настрою. Ми разом зіграли у настільну гру, а потім кожен зайнявся своїми справами. Я пограв у декілька комп’ютерних ігор та пройшов кілька тестів з картинками. Мені було нудно і я був розчарований тим, що, очевидно, отримав плацебо.
Після цього, відчувши одночасно і полегшення, і розчарування, що ніякого непереборного хімічного потягу до іншої учасниці експерименту я так і не відчув, мені вдалося поговорити з кураторкою експерименту. Вона припустила, що вплив окситоцину значно перебільшували, а звіти форумних користувачів в інтернеті могли бути якраз ефектом плацебо. Для виправдання таких очікувань потрібні набагато більші дози, сказала вона. Або просто прийняти екстазі, інший знаний еліксир кохання, який був популярним на танцювальних вечірках 1990-х років. Екстазі серед іншого містить і певну дозу окситоцину, проте значно більше серотоніну, норадреналіну та дофаміну, що робить його схожим до таких наркотиків, як амфетамін та кокаїн. Я взяв із собою запечатаний конверт і відкрив його на виході. На моє здивування, лист підтвердив, що я дійсно прийняв окситоцин. Можливо, я просто не помітив його вплив? Мої очікування якогось любовного удару були безперечно наївними. Можливо, дію цієї речовини свідомо важко помітити? Хто знає. Зараз, три роки по тому, пишучи цей текст, я збентежений дещо іншим – зазвичай я не надто добре запам’ятовую обличчя людей. Проте з точністю можу описати зовнішність тієї жінки з кімнати випробувань. Хоча бачив я її не так довго і пройшло вже немало часу. Світле хвилясте волосся, веснянки, окуляри з металевою оправою і міцне підборіддя.
В американському містечку Тампа у 2003 році сталася трагедія, яка шокувала всю родину. Джин Енн Коун заїхала в гараж і заснула, не заглушивши авто. Невдовзі після цього громадськість була шокована тим, що її чоловік Дуґлас Коун одружився вдруге кілька днів після смерті дружини. Виявилося, що, живучи з місіс Коун, чоловік також десять років провів разом із Гілларі Карлсон під іменем Дональд Карлсон, а тепер отримав змогу офіційно оформити свій другий шлюб на справжнє ім’я. Крім того, у них з місіс Карлсон були діти, які, як і спільні діти у шлюбі з місіс Коун, не мали уявлення про існування одні одних. Під приводом частих «відряджень» та «секретної роботи на державу» він прожив успішне подвійне життя так, що ні в кого навіть не виникло ніяких підозр про це. Один із його внуків у родині Коун навіть ходив у той самий клас середньої школи, що й дитина Карлсона, не відаючи, що вони рідня.
«Таємна друга сім’я» – явище відоме, про розгортання таких історій ми можемо знати як з реального життя, так і з художніх книжок чи фільмів. Кожному, хто чує про такі випадки, важко зрозуміти: як можна було так довго всіх обманювати? Хіба регулярні відрядження не викликали жодних підозр? Автор Сем Шепард вказує можливу відповідь на це запитання в заголовку своєї п’єси про одну таку історію. У п’єсі «Безумство від кохання» (Fool for Love) йдеться про те, що коли в гру вступає любов, люди легко піддаються обману.