Пфаус виявив, що навіть тварини, сприйняття яких значно простіше, ніж наше, можуть мати дивні схильності. В одному з експериментів він одягнув щурів у маленькі шкіряні куртки, а-ля Марлон Брандо з фільму «Дикун», і випустив на парування. Згодом вони стали маленькими фетишистами шкіряних курток, і без них їм було важко отримати збудження.
Пфаус також проводив більш екстремальні експерименти. Красиву шкіряну куртку багато хто може оцінити, але більшість тварин, і щурів, і людей, відштовхує запах розкладання. Дослідницька група отримала синтетичний запах під назвою «кадаверин». Він пахне саме так, як ви думаєте, і мало хто сприймає трупний запах як приємний. Коли Пфаус обробив деяких самок кадаверином, спершу самці не надто до них наближалися, проте після певних вагань деякі таки спарувалися. Звикнувши до цього, вони почали віддавати перевагу самкам, від яких чувся запах трупів. Навряд чи можна уявити щось більш неприродне. І коли щури здатні на щось таке, від людей можна очікувати будь-чого.
Дослідження, які мають на меті вивести якісь загальні закономірності, часто базуються на опитуваннях. Люди можуть відповісти на питання про те, що їх приваблює. Але ми не завжди знаємо себе так добре. Професори Пол Іствік та Елі Фінкель з Північно-Західного університету вивчали, що приваблює людей у реальному спілкуванні. Вони спостерігали за людьми, які брали участь у «швидких побаченнях» (speed dating) – зустрічах, де самотні люди мають нагоду поговорити з кількома іншими протягом декількох хвилин, а потім вирішити, чи хочуть вони другої зустрічі. Якщо двоє учасників виявлять взаємне бажання знову зустрітися, їм дають контакти один одного. Фінкель попросила учасників заздалегідь повідомити, що саме вони шукають в потенційних партнерах, і не отримала ніяких незвичних відповідей. Чоловіки хотіли знайти симпатичних жінок, жінки хотіли зустріти чоловіків з непоганим статусом – ті ж уподобання, які фігурують у безлічі опитувань. Але вже після кількох перших зустрічей виявилося, що їхні пріоритети, як вони самі думали, були тут ні до чого. Дослідники зняли на відео всі розмови, а потім проаналізували їх. Вже із самого початку гендерні відмінності зникли, а критерії змінилися. Висновки показали, що і жінки, і чоловіки реагували насамперед на зовнішність, потім – особистість і, зрештою, дохід. Якщо взяти до уваги, наскільки смаки людей різні, то коли мова йде про зовнішність та особистість, романтичний потяг уже не здається таким передбачуваним.
На запитання журналіста «Newsweek», що самотні люди могли б винести з його досліджень, професор відповів: «Не варто складати списки рис, які ви шукаєте... бо самі можете здивуватися від того, хто вас приваблює». Намагаючись дізнатися більше, які ще критерії впливають на те, що люди сходяться, Фінкель зробив нову спробу, де записав розмови про побачення та проаналізував мовлення людей. Він виявив, що ті, хто мав подібну манеру спілкування, частіше вибирали один одного після швидких побачень. Потім він зв’язався з ними через три місяці і виявив, що сумісні за мовленням вдвічі частіше залишалися разом через три місяці. Частково це можна пояснити тим, що манера спілкування залежить від особистості, але з усіх сигналів, які ми надсилаємо, мова є однією з тих речей, на які найбільше впливає навколишнє середовище, оточення та виховання, а також різні звички та досвід, накопичений протягом життя.
Вплив гормонів та центрів винагород у мозку не можна відкидати, проте ми, люди, задіюємо мозок більше, ніж будь-яка інша тварина, ми схильні мислити раціонально та свідомо контролювати свою поведінку. Коли гормони та хімічні речовини вступають у дію, на арену виходить також префронтальна кора мозку, яка відповідає за довгострокове мислення та активізацію знань. Якщо ми зустрінемо погляд привабливої колеги в ліфті, ми можемо відчути певний потяг, але ми також можемо оцінити ситуацію та можливі наслідки подружньої зради, уявити всі проблеми, які виникнуть, розмови про те, хто доглядатиме собаку після розлучення, труднощі з пошуком квартири неподалік, щоб дітям не доводилося їхати далеко, ви також зважите на почуття чоловіка коханки, з яким ви працювали разом на іншому проекті і який здавався вам хорошою людиною. Або просто трохи задумаєтеся над категоричним імперативом Канта чи тим, що велить нам Ісус. Слід зазначити, що префронтальна кора мозку найкраще працює в робочий час, бажано вдень. Якщо ви зустрінете ту саму колегу в ліфті готелю на якомусь виїзному семінарі після кількох келихів, дія цієї частини мозку буде притупленою. Але іноді вона нам повідомляє: «Агов, зараз ти мене не дуже чуєш, але це через алкоголь і те, що ти далеко від дому, згадай, про що я раніше тебе попереджала, і добре все обдумай».