Сьогодні камуфляжний візерунок настільки багатий на асоціації, що може виражати буквально будь-що. Камуфляж на модній куртці для походів асоціюється з образом мисливця. А на зношеній вітрівці нагадує бунт. Тісний топ чи мініспідниця у стилі мілітарі натякає на щось небезпечне та еротичне, продовжуючи давню традицію беретів та погонів, що також були запозичені з військових уніформ. Різниця лиш у тому, що камуфляж має стосунок хай і не до аристократів, то до офіцерських чинів, але й до тих, хто в дійсності скоює вбивства на місцях. Камуфляжні штани вуличного стилю навіюють думки про неприязних хлопців з праворадикальними нахилами та інтересом до зброї.
У плані камуфляжу людина зайшла на крок далі, ніж більшість тварин. У природі та війні строкатий візерунок імітує тло, приховуючи таким чином правду – мене тут немає. Оперативне маскування показує викривлену реальність – це (не) гармата. Коли ж цивільне населення одягає плямисті речі військового стилю, сприйняття набагато менш очевидне. У нас виникає цілий ряд естетичних та історичних асоціацій. Одягаючи камуфляжний жакет, ми не зникаємо, ми викривляємо правду про те, хто ми – трішки модники, трішки крутелики, трішки блазні. Ми радше блефуємо, а не брешемо.
Камуфляжний одяг – квінтесенція вміння людей надавати геть нового сенсу візуальним висловлюванням, чи навіть низки сенсів: конформізм поєднується з бунтарством, дозуючи різний ступінь іронії. Нік Вустер, віцепрезидент з питань розвитку продукту та дизайну мережі J.C. Penney, камуфляжний стиль охарактеризував як «безпечний спосіб почуватися трішки радикальним, не будучи насправді таким». Чи, як він додавав: «Камуфляж – це відповідь чоловічої моди на леопардовий принт».
Мій знайомий розповів, що одного дня, коли він прямував через Осло зі східної частини на захід, помітив щось незвичне: стиль одягу на перехожих поступово змінювався. Мешканці східних районів носили переважно темний мішкуватий одяг – сірого, чорного чи коричневого кольорів. Така ж тенденція прослідковувалася в центральних районах, але далі на захід до вулиці Геґдегауґсваєн він все більше помічав зміни. Коричневі тони перейшли в бежеві, і все більше піджаків та штанів були світло-сірими чи білими.
Таке спостереження нагадує роботу американського гуру стилю Джона Моллоя, який написав бестселер «Одягатися для успіху» (Dress for Success, 1975). На його думку, найкращим способом піднятися вище соціальною драбиною було наслідувати стиль вищого середнього класу. Він провів низку досліджень у повсякденних умовах, аби з’ясувати, що викликало найбільшу повагу та довіру. Одним з найочевидніших висновків був факт, що того, хто приходить до своїх бізнес-партнерів у чорному плащі, сприймають гірше, як того, хто в бежевому. У цьому й криється різниця між нижчим та вищим середнім класом. Схоже пише й Пол Фассел у своєму дослідженні «Клас» (Class, 1983). Він стверджує: що вище по суспільній драбині піднімається людина, то світліші та більш приглушені тони одежі вона носить.
Мета камуфляжу – створити ефект зникнення або злитися з оточенням. У цьому сенсі камуфляж є лиш екстремою всього дизайну одягу, адже основна мета одежі – вписатися в певне середовище. Підтвердження цьому легко помітити на будь-якому шкільному подвір’ї. У дослідженні 2000 року Ненсі Радд та Шерон Леннон виявили, що 30 % опитаних ними студентів коледжу підбирали одяг таким чином, аби приховати недоліки власного тіла. Ця стратегія полягає у певному балансуванні: кожен студент боїться виділятися, але водночас часто хизується особливо гарним чи дорогим одягом, привертаючи до нього увагу.
Одяг дає нам можливість маніпулювати нашою помітністю та сприйняттям на соціальній арені. Немов тварини, що еволюціонують, аби зливатися з природним середовищем серед моху чи савани, ми, люди, народжені голими та рожевими, маємо здатність еволюціонувати, аби зливатися з нашим культурним середовищем. Спершу ми ходимо в пуховиках до школи, тоді переходимо до камуфляжного одягу студентів – куртки-шкірянки та модного головного убору, перш ніж зрештою злитися з робочим середовищем, носячи одяг типу бізнес-кежуал. Ну або ж для більш амбіційних – шитий на замовлення діловий костюм. Чоловічий костюм – це, звісно, не просто камуфляж, це обманний маневр. Квадратні плечики чоловічого піджака пошиті так, аби не лише додавати маскулінного вигляду, але й приховувати нервові рухи, що можуть свідчити про переживання чи страх. Лацкани та V-подібна форма вирізу візуально збільшують статуру, а довжина піджака додає зросту, що нагадує різні обманні окраси тварин чи символічні обладунки.