— Чи я пам’ятаю? Звісно, що так! Він таки зруйнував мою кар’єру! Ви ж бо знаєте, які пропозиції я отримувала після закінчення коледжу. Я могла обрати що завгодно. І про таку пропозицію можна було тільки мріяти, але мені довелося дати задній хід. Хіба можна уявити спеціаліста з міжнародного права, який не може їздити у відрядження? У такому разі мені довелося б найняти для нього бісову няньку. А тоді народилися близнюки — цвяхи на кришці домовини моєї кар’єри. Якби десять років тому я пристала на пропозицію «ЧБР», зараз я вже була б партнером. Згадайте недоумкувату Маршу — вона ж це зробила! Гадаєте, я не змогла б? Чорт забирай, я вже була б повноцінним партнером!
— Про це і йшлося, — зауважила Гізер. — Його слабкість контролювала все твоє життя. І якщо ти марнуватимеш свій час та сили на помсту, цей контроль триватиме.
— Точно, — втрутилася Норма. — Ти отримала другий шанс. Просто скористайся ним!
— «Просто скористайся ним»! — гмикнула Керол. — Легко сказати, але складно зробити. Він змарнував дев’ять років мого життя! Я була надто дурна — вірила обіцянкам про «золоті гори». Коли ми одружилися, його батько хворів та мав заповісти Джастіну свою мережу взуттєвих крамниць, що вартувала мільйони доларів. І ось маєте — минуло вже дев’ять років, а той бісів татусь і досі живісінький! Навіть на пенсію ще не вийшов. А Джастін і досі працює в нього бухгалтером за копійки. Здогадайтеся, що після смерті стариганя тепер отримаю я, колишня невістка, після всіх цих років чекання? Нічого. Анічогісінько. От ви кажете: «Просто скористайся цим». Коли змарнував дев’ять років, це не так легко зробити.
Керол сердито жбурнула подушку на підлогу, підвелася й почала походжати кімнатою позаду Норми й Гізер.
— Я давала йому все, що могла, вдягала його, цього безпорадного мерзотника, бо без мене він трусів і шкарпеток не міг купити! Він носить чорні шкарпетки, і я мусила їх йому купувати, бо тим, які купував він, бракувало еластичності й вони постійно сповзали. Я була для нього матір’ю, дружиною, я принесла себе в жертву. Відмовилася заради нього від інших чоловіків. Мене аж нудить, коли думаю, зі скількома чоловіками я могла би мати стосунки. А тепер якась вертихвістка смикає його за повідець — і він просто йде за нею.
— Ти в цьому впевнена? — запитала Гізер, розвертаючи своє крісло, аби краще бачити Керол. — Щодо цієї жінки, він щось тобі про це казав?
— Б’юся об заклад, що так і є. Я ж бо знаю цього дурника. Чи міг би він піти сам? Ставлю тисячу проти п’ятисот, що він з’їхався з нею просто цієї ночі.
Охочих битися об заклад не було — Керол завжди вигравала. А якби й програла, то було не варте того, бо програвати вона не вміла.
— Знаєш, — мовила Норма, розвертаючи своє крісло, — коли чоловік пішов від мене, я півроку перебувала в депресії. Той стан не минув би й досі, якби я не звернулася по допомогу. Я ходила до психотерапевта Сета Панде у Сан-Франциско. Надзвичайний лікар — дуже ефективне лікування. А тоді я зустріла Шеллі. Нам було дуже добре разом, особливо в ліжку, але Шеллі мав велику проблему з азартними іграми. Тож, перш ніж одружитися, я попросила його попрацювати над цим із лікарем Панде. Той був просто неймовірний! З ним Шеллі повністю змінився. Доти він витрачав усі зароблені гроші на ставки: на коней, хортів, футбольні матчі. А тепер йому досить подеколи грати в покер із друзями. Шеллі дуже високо цінує цього лікаря. Хочеш, я дам тобі його номер телефону?
— Ні, Господи, ні! Мозкоправ — то останнє, що мені потрібно, — мовила Керол. Вона знову підвелася й почала походжати позаду них. — Нормо, я знаю, що ти хочеш допомогти, ви обидві цього хочете, але повірте, це не допоможе! І терапія не допоможе. І як же насправді він допоміг вам із Шеллі? Ну ж бо, розкажи. Ти безліч разів казала, що Шеллі — то свинцевий тягар на твоїй шиї! Що він грає, як і раніше, що ти завела окремий рахунок у банку, аби він тебе не обчистив...
Щоразу, коли Норма починала вихваляти Шеллі, Керол дратувалася. Вона добре знала, що то за один, зокрема коли йшлося про сексуальну звитягу — саме він і був тим чоловіком, за допомогою якого вона поквиталася з Джастіном за дімсам. Але Керол уміла мовчати.
— Мушу визнати, що він тоді одужав не повністю, — мовила Норма, — але все одно Панде допоміг. Шеллі заспокоївся на кілька років. Він узявся за старе, коли його вигнали з роботи. А коли знайде нову, усе буде гаразд. Керол, а чому ти так погано ставишся до психотерапевтів?