Выбрать главу

Нен усміхнулася й енергійно закивала.

— Я теж пам’ятаю свою групу: Джей, Морт, Беа, Ґермана, Іринія, Клаудія. Я відвідувала сеанси два чи три місяці, а потім мене перевели на Східне узбережжя. Гадаю, групова терапія врятувала мені життя. Шлюб мене просто знищував.

— Як приємно довідатися, що тепер у вас усе гаразд, і ще приємніше чути, що група зіграла в цьому свою роль. Нен, ви маєте чудовий вигляд. Невже минуло десять років? Cкажу відверто, як є — і це не психотерапевтичні вигадки — адже саме це слово ви полюбляли вживати? — Ернест знову розпустив пір’я. — Ви виглядаєте молодшою, впевненішою і привабливішою. Саме так ви й почуваєтеся, хіба ні?

Вона кивнула, торкнулася його руки й мовила:

— Мені зараз дуже добре. Я самотня, здорова і струнка.

— Я пам’ятаю, як ви завжди боролися із зайвою вагою!

— У цій битві я здобула перемогу. Тепер я зовсім інша — нова.

— Як вам це вдалося? Може, мені теж варто скористатися вашим методом? — Ернест ухопив пальцями складку на животі.

— Вам це не потрібно. Чоловікам пощастило — їм вдається спокійно носити будь-яку вагу, і ними навіть захоплюються, називаючи мужніми та кремезними. А щодо мого методу… Якщо вам справді цікаво, то мені допоміг класний спеціаліст!

Ця новина неприємно вразила Ернеста.

— Тобто весь цей час ви не припиняли психотерапію?

— О ні, я була вірною вам, моєму єдиному і неповторному мозкоправу! — Нен весело поплескала його по долоні. — Я кажу про лікаря — пластичного хірурга, який зробив мені новий ніс та змахнув чарівною ліпосакційною паличкою над моїм животом.

Кімнату заповнили глядачі, і Ернест слухав вступне слово, що завершилося знайомою фразою: «А тепер зустрічайте лікаря Ернеста Леша!»

Перш ніж підвестися, Ернест нахилився до Нен, поплескав її по плечу і прошепотів:

— Я справді дуже радий вас бачити. Поговорімо трохи пізніше.

Він рушив до подіуму, де мав виступати, і його голова йшла обертом. Нен — справжня красуня. Просто приголомш­лива. І до його послуг — це вже точно. Жодна жінка ще не видавалася такою доступною. Лишилося тільки одне — знайти найближче ліжко чи кушетку.

Кушетка. Авжеж! Тут і криється проблема, нагадав собі Ернест: минуло десять років чи ні, але вона все-таки пацієнтка, а тому — зась! Заборонена зона! Ні, міркував він, вона була його пацієнткою, однією з восьми членів психотерапев­тичної групи, до того ж тільки кілька тижнів. «Окрім по­переднього знайомства перед початком занять, я, здається, не зустрічався з нею наодинці», — думав Ернест.

Та яка різниця? Пацієнт — це пацієнт.

Назавжди? Десять років по тому? Рано чи пізно пацієнти дорослішають — з усіма перевагами, що супроводжують цей процес.

Ернест припинив свій внутрішній монолог та звернув увагу на глядачів у залі.

— Навіщо? Пані та панове, навіщо писати книгу про втрату? Зазирніть на полиці відділу літератури, присвяченої цій темі, вони просто вгинаються під численними томами! Для чого потрібен іще один?

Він говорив і відчував, що продовжує сперечатися зі своїм внутрішнім голосом. «Вона каже, що їй ніколи не було так добре. Вона не лікується у психотерапевта, не відвідувала сеанси вже дев’ять років! Ідеально. Чорт забирай, а чом би й ні? Двоє дорослих, які не проти…»

— Коли йдеться про психологічні проблеми, втрата посідає особливе місце. Передусім це явище універсальне. Жоден із людей нашого віку…

Ернест усміхнувся й поглянув у вічі більшості глядачів — йому це добре вдавалося. Він помітив, що Нен в останньому ряді теж усміхається і ствердно киває. Поряд із нею сиділа серйозна приваблива жінка з коротким кучерявим волоссям чорного кольору, яка уважно його вивчала. Невже ця жінка теж намагається його підчепити? На якусь мить йому вдалося упіймати її погляд, але вона швидко відвела очі.

— Жоден із людей нашого віку, — вів далі Ернест, — не здатен уникнути втрат. Це універсальна психологічна проблема.

«Е ні, є й інша проблема, — подумки нагадав собі Ернест. — Ми з Нен не просто двоє дорослих людей, які не проти побавитися. Я забагато про неї знаю. Вона відкрила мені стільки своїх таємниць, що тепер відчуває зв’язок зі мною. Пригадую, що її батько помер, коли вона була ще зовсім юною дівчиною, і я взяв цю роль на себе. Якби я допустив сексуальний зв’язок між нами, це було б зрадою».