— Саме тому я й прийшла сюди.
— Є дві форми магії, — сказав Маг. — Традиція Сонця, що вивчає простір і відкриває таємниці речей, які нас оточують. І Традиція Місяця, що досліджує Час і відкриває таємниці, які зберігаються в його пам’яті.
Бріда зрозуміла, що він хотів сказати. Традиція Сонця — це ніч, дерева, холод у її тілі, зірки в небі. А Традиція Місяця — чоловік, який сидить перед нею, наділений мудрістю предків, що світиться в його очах.
— Я вивчав Традицію Місяця, — сказав Маг, ніби вгадавши її думки. — Але я ніколи не був Наставником у тій науці. Я Наставник у Традиції Сонця.
— Навчіть мене Традиції Сонця, — сказала Бріда з недовірою в голосі, бо відчула нотки ніжності в голосі Мага.
— Я навчу тебе того, чого сам навчився. Але є багато доріг Традиції Сонця, і треба довіряти спроможності кожної людини навчити саму себе.
Бріда не помилилася. Вона знову відчула ніжність у голосі Мага. Вона радше лякала її, ніж підсилювала в ній бажання опанувати науку магії.
— Я спроможна вивчити Традицію Сонця, — сказала вона.
Маг перестав дивитися на зірки й зосередив погляд на дівчині. Він знав: поки що вона не спроможна опанувати Традицію Сонця. Та, незважаючи на це, він мусив її вчити. Деякі учні самі обирають собі Наставників.
— Хочу сказати тобі одну важливу річ, перед першим уроком, — сказав він. — Не бійся нікого, хто зустрінеться тобі на твоєму шляху. Ти повинна мати мужність, щоб не боятися помилок. Розчарування, поразки, занепад духу — це ті інструменти, які застосовує Бог, щоб показати нам шлях.
— Дивні інструменти, — сказала Бріда. — Вони нерідко примушують людину відмовитися від своїх спроб.
Логіка її слів була зрозуміла для Мага. Він уже давно випробував на своєму тілі та своїй душі дивні інструменти Бога.
— Навчіть мене Традиції Сонця, — наполегливо повторила вона.
Маг попросив, щоб Бріда прихилилася до виступу скелі й розслабилася.
— Не треба заплющувати очі. Споглядай світ, що тебе оточує, і помічай усе, що зможеш помітити. Щомиті й перед кожною людиною Традиція Сонця показує вічну мудрість.
Бріда зробила так, як наказав їй Маг. Але їй здалося, він занадто поспішає.
— Це перший і найважливіший урок, — сказав він. — Його винайшов один іспанський містик, який розумів значення віри. Його звали Сан Хуан де ла Крус.[3]
Він подивився на дівчину, що слухала його самозабутньо й довірливо. Із самої глибини свого серця вивергнув молитву, щоб вона зрозуміла те, чого він збирався її навчити. Адже вона його Інша Частина, хоч поки що цього й не знає, хоч поки що вона надто молода й досі захоплюється пустими цінностями світу.
Бріда побачила крізь темряву постать Мага — він заглибився в ліс і зник між деревами, які були ліворуч від неї. Їй було страшно залишатися тут самій-одній, і вона докладала всіх зусиль, щоб розслабитися. Це її перший урок, і вона не повинна показати, що нервує.
— Він прийняв мене як ученицю. Я не можу розчарувати його.
Вона була задоволена собою й водночас здивована, що все відбулося так швидко. Вона ніколи не сумнівалась у своїй рішучості — а тепер пишалася нею й пишалася тим, що вона привела її аж сюди. Була певна, що Маг ховається десь за скелями й спостерігає її поведінку, щоб з’ясувати, чи спроможна вона навчатися магії. Він говорив про мужність; тож навіть відчуваючи страх, — а в глибині її душі вже почали виникати образи змій та скорпіонів, що ховалися у тріщинах скелі, — вона мусить виявити мужність. Незабаром він повернеться, щоб дати їй перший урок своєї науки.
— Я жінка сильна й рішуча, — тихо повторювала вона, звертаючись до самої себе.
їй пощастило, адже вона одержала дозвіл залишитися з цим чоловіком, якого одні обожнювали, а інші боялися. Вона подумки перебрала всі події вечора, протягом якого вони були вдвох, і згадала, як уловила нотки ніжності в його голосі. «Хто знає, може, я сподобалася йому як жінка. Може, він навіть хотів би покохатися зі мною». Це був би цікавий досвід — у його очах вона помітила щось дуже дивне.
«Які дурні думки». Вона прийшла сюди в пошуках чогось дуже конкретного — дороги до знання — й несподівано зловила себе на тому, що мислить як звичайнісінька жінка. Вона примусила себе більше про це не думати, й тоді раптом до неї дійшло, що вже минуло чимало часу, відтоді як Маг залишив її саму.
Вона відчула щось подібне до нападу паніки; про цього чоловіка ходили дуже різні й суперечливі чутки. Одні казали, що це наймогутніший маг серед усіх тих, кого їм доводилося знати, що він спроможний змінювати напрям вітру, розганяти хмари, застосовуючи лише силу своєї думки. Бріда, як і всі люди, була зачарована чудесами такої природи.
3
Хуан де ла Крус (Хуан де Єпес-і-Альварес, 1542–1591) — ієромонах, іспанський католицький містик і поет.