Він Маг. Йому доступне видіння світляної цятки. Треба тільки змінити свій стан свідомості, і цятка з’явиться, десь у самій гущі людей. Він шукав свою світляну цятку протягом багатьох років, а тепер вона десь лише за кілька десятків кроків від нього.
Маг змінив стан своєї свідомості. Знову подивився на святковий натовп, цього разу зі зміненим сприйняттям і побачив аури найрозмаїтіших кольорів — усі вони, проте, наближалися до кольору, який мав домінувати сьогодні вночі. «Вікка — велика Наставниця, вона робить усе дуже швидко», — знову подумав він. Через короткий час усі аури, ті коливання енергії, що відбуваються навколо фізичного тіла кожної людини, зіллються в одній гармонії; і другу частину ритуалу можна буде починати.
Він ковзнув поглядом зліва направо й нарешті побачив світляну цятку. Вирішив зробити Бріді сюрприз і нечутно підійшов до неї ззаду.
— Брідо, — покликав він.
Його Інша Частина обернулася.
— Бріда пішла прогулятися, — почув він люб’язну відповідь.
Протягом миті, що здалася йому вічною, він дивився на чоловіка, який стояв перед ним.
— Ви, певно, Маг, про якого Бріда так часто розповідає, — сказав Лоренс. — Сідайте з нами. Вона скоро прийде.
Але Бріда вже прийшла. Вона стояла перед ними двома, засапана, зі страхом у погляді.
Маг відчув погляд, спрямований на нього з протилежного боку вогнища. Він знав цей погляд, погляд, який не міг бачити світляні цятки, бо лише Інші Частини спроможні пізнати одна одну. Але то був погляд стародавній і глибокий, погляд, який знав Традицію Місяця й серця чоловіків та жінок.
Маг обернувся й побачив Вікку. Вона усміхнулася йому з протилежного боку вогнища — і за якусь частку секунди зрозуміла все.
Погляд Бріди також був спрямований на Мага. Її очі блищали від задоволення. Він прийшов.
— Я хочу, щоб ти познайомився з Лоренсом, — сказала вона.
Вона уже втяглася в атмосферу свята й не потребувала пояснень.
Маг досі перебував в іншому стані свідомості. Він побачив, як аура Бріди швидко змінює колір, наближаючись до тону, який обрала Вікка. Дівчина була весела й задоволена, тому що він прийшов, і кожне його слово або вчинок могли б затьмарити її Висвячення, призначене на цю ніч. Він мусив узяти свою поведінку під найпильніший контроль.
— Мені дуже приємно, — сказав він Лоренсові. — Чи не запропонуєте мені келих вина?
Лоренс усміхнувся й подав йому сулію.
— Ласкаво просимо до гурту, — сказав він. — Свято вам сподобається.
По той бік вогнища Вікка відвела очі й зітхнула з полегкістю — Бріда нічого не помітила. З неї була добра учениця, і їй би не хотілося скасовувати її Висвячення, призначене на цю ніч лише тому, що дівчина не змогла зробити найпростішого: прилучитися до веселощів інших.
Щодо Мага, то він сам потурбується про себе. У нього позаду довгі роки праці й дисципліни. Він зможе приборкати своє почуття, принаймні на той час, поки замінить його іншим почуттям. Вона шанувала його за працездатність і впертість і трохи остерігалася його величезної могутності.
…Вона розмовляла з іншими запрошеними, але ніяк не могла отямитися від здивування з приводу свого недавнього відкриття. То ось у чому була причина, причина того, що він приділяв стільки уваги цій дівчині — яка, зрештою, була відьмою, що нічим не відрізнялася від усіх інших відьом, які пройшли крізь кілька перевтілень і вивчали Традицію Місяця.
Бріда — його Інша Частина.
«Мій жіночий інстинкт починає зраджувати мене». Вона уявляла собі що завгодно, тільки не найочевидніше. Вона втішила себе думкою, що її цікавість дасть позитивні наслідки: саме такий шлях Бог обрав для того, щоб вона знову змогла зустрітися зі своєю ученицею.
Маг побачив віддалік знайомого, й, попросивши в усіх пробачення, пішов перекинутися з ним кількома словами. Бріда була в чудовому настрої, вона тішилася тим, що він поруч із нею, але визнала за ліпше дозволити йому відійти. Жіночий інстинкт підказував їй, що не варто дозволяти йому й Лоренсу залишатися вдвох протягом тривалого часу — вони могли подружитися, а коли двоє чоловіків закохані в одну жінку, то значно ліпше, коли вони ненавидять один одного, а не дружать між собою. Бо в такому випадку жінка зрештою втрачає обох.
Вона дивилася на людей, що вистрибували навколо вогню, і в неї теж виникло бажання піти в танець. Вона запросила Лоренса — він секунду вагався, але потім наважився. Люди обкручувалися й плескали в долоні, пили вино і стукали ключами та палицями по порожніх суліях. Щоразу, коли вона проминала Мага, той усміхався й підіймав келих. Вона переживала один зі своїх найщасливіших вечорів.