— З радістю б, та не можу, — розсміявся човняр.
Але не встиг він скінчити, як Мишко стрибнув у його човен і схопив ланцюг.
— Не чіпай! — зарепетував човняр і схопився з місця, піднявши високо в руках весло.
Та Мишко одним рухом зірвав ланцюг з гака і перекинув його у свій човен. Потім він випростався:
— Вдарте! Спробуйте!
Дмитро Петрович стояв, піднявши весло, обличчя його було бліде, спотворене люттю. Він ударив би Мишка, але Генка і Славик уже лізли в його човен. Генка так наліг всім тілом на борт, що човен накренився… Човняр похитнувся і закричав:
— Не лізь, сволото!
Він нахилився до Генки, намагаючись дістати його веслом, і в ту ж мить Славик, тихий, сором'язливий Славик схопив з другого боку човняра за ноги і смикнув до себе. Дмитро Петрович полетів у воду.
— Назад! — закричав Мишко.
Хлопці поспіхом залізли у свій човен. Викрикуючи прокляття, Дмитро Петрович кинувся за ними. На нього злякано дивився Жердяй, зіщулений і очманілий від жаху.
— Веслуйте! — закричав Мишко.
Генка і Славик квапливо, стикаючись веслами, почали веслувати. Дмитро Петрович був уже зовсім близько. Він шарпнувся до корми, але промахнувся. Генка і Славик ударили веслами раз, вдруге… Набираючи швидкість, човен мчав річкою. Відстань між ним і човнярем дедалі збільшувалась… Дмитро Петрович постояв деякий час, повернувся і пішов до берега.
Човен мчав дедалі швидше. Поворот… За ним другий… От і дерево, під яким вони ховалися… От і два білих камені… Ще поворот. І вони виплили на рівний довгий відтинок річки, що відходив вбік од лісу. Тут їх човняр уже не наздожене.
Розділ вісімнадцятий
У чому ж справа?
І все ж хлопці веслували щосили, важко дихаючи і оглядаючись назад. Їм здавалося, що зараз із-за повороту знову з'явиться човняр. І не сам, а з тими парубками, що залишилися в лісі…
Але жах, який спочатку додав сили Генці і Славикові, поступово минав. Вони раптом відчули себе зовсім знесиленими і заявили, що не можуть більше веслувати. Мишко і Жердяй змінили їх.
Опинившись на кормі, Генка першим порушив мовчанку. Позираючи з дружелюбною посмішкою па Славика, він сказав:
— А Славко наш, га? Як човняра смикнув!.. От уже від кого не чекав!
Ніхто йому не відповів.
— А от Жердяйчик наш перелякався, — продовжував Генка. — Прямо душа в п'яти сховалася.
Жердяй почервонів:
— Вам то що? Взяли та й поїхали в Москву, і все, а мені з матір'ю тут залишатися.
— Ну й що?
— А те, що заріжуть вони нас, от що! — переконано відповів Жердяй.
— Так уже й заріжуть… — посміхнувся Генка.
— А ти думаєш… Це тобі не Москва. Заріжуть, і все. Не перший випадок.
— Хто — вони, і кого вони зарізали? — спитав Мишко. Але у відповідь Жердяй тільки засопів і ще старанніше почав веслувати.
Славик, що сидів на носі, сказав:
— І все ж незрозуміло, чого це човняр. причепився до нас. Невже він справді думав, що ми пливемо на човні вбитого Кузьміна.
— Ех ти, свята простота! — закричав Генка. — Хіба він не може човна розрізнити?..
— У Кузьміна однопарний, а цей двопарний. Іншого двопарного у нас в селі немає, — сказав Жердяй.
— От бачиш! — підхопив Генка. — Ні, тут справа в іншому.
— В чому ж?
— Він боявся, що ми підемо в ліс і побачимо тих парубків і мішки. От чого він боявся. Недарма човнова станція мені здавалася підозрілою.
— Правильно, але при одній умові, — сказав Славик.
— При якій?
— А при тій, що в мішках щось таємне…
Генка театрально підняв руки до неба:
— Це вже занадто! Тут явна банда, а ти сумніваєшся! Нас тільки-но намагалися втопити, а тобі здається, що нічого не трапилося. Що ти за людина, не розумію!
— Які тепер банди? — сказав Славик.
— Бачили такого! — закричав Генка. — «Які банди!» Справжнісінькі, бандитські! І Кузьміна вони вбили, це вже точно!
Жердяй перестав веслувати і злякано подивився на Генку.
— Чому ти вважаєш, що вони вбили Кузьміна? — спитав Славик.
— А хто ж? Його брат? — Генка кивнув на Жердяя. — Скажи, Жердяй, вбивав твій брат Кузьміна?
— Не вбивав він його, — промовив Жердяй і знову взявся за весла.
— А хто вбив?
— Не знаю.
— А я знаю, — уперто повторив Генка, — вони й убили.
Мишко не втручався в розмову. Все, що тільки-но трапилося, здавалося йому диким, неймовірним…
Звичайно, про човен Кузьміна Дмитро Петрович вигадав — це тільки привід, щоб затримати їх. Вже хто-хто, а він знає кожен човен на селі. Так у чому ж справа? Через тих двох парубків? Навряд… Парубки вже давним-давно сховалися в лісі. А от до вбивства Кузьміна це може мати безпосереднє відношення. По обличчю човняра видно, що він убивця. Побачив Жердяя в човні і злякався, що Жердяй докопається до справжнього винуватця… От і хотів повернути їх назад, щоб вони не натрапили на справжній слід…