Щастю ж самого Сергія не було меж. Він зміг організувати для коханої жінки те, чого вона так прагнула, але ніяк не могла реалізувати. І на її постійні запитання, як йому це все вдалося, дипломатично відповідав: «Я готовий і на більше заради того, аби ти була поруч і щаслива».
Піч із чавунною плитою і духовками (діал.).
Піч із чавунною плитою і духовками (діал.).
Шосте чуття
Учора ввечері, у момент найбільшої близькості із Сергієм, Вікторія пройшла вся нервовою памороззю, аж затремтіла — їй раптом пригадалося, хто він і все з ним пов’язане. Вона наче відчула, як упала висока гранітна стіна, що стояла в її спогадах, затуляючи собою частину життя. Спочатку це було просто тяжким кадром, де вона побачила чоловіка з іншою, але він ураз зник, залишивши по собі отруту й жовч в її серці. Не зрозуміло, чому і за яких обставин. Та на ранок, відпочиваючи від фестивалю на перинах-подушках сестри у Жовкві, вона болісно почала згадувати події того злощасного дня…
Було 8 Березня. Рівно о 12:00 усі зібралися в помешканні Сергієвого друга, нефролога Романа Баляцького. Старий кавалєр жив у величезній квартирі на Валовій, у давньому австрійському будинку, де стіни під чотири метри, ліпнина на стелі й над дверима, старовинні каміни в кутику кожної кімнати та давній, традиційно взірчастий паркет, мащений пастами. Щоправда, останній кволо поскрипував під час кожного кроку, але його красі це аж ніяк не шкодило. Можливо, навіть атракційна підлога так уміла привернути до себе увагу посеред усієї цієї давньої розкоші. Усе в інтер’єрі змагалося за захоплені погляди гостей.
— Ти отримав це помешкання у спадок, певно. Ні?! — запитала Віка, одразу впізнавши всі ознаки старовини, що колись, до ремонту, були і в апартаментах її покійної тітки.
— О, а ти на диво здогадлива! — білозубо всміхнувся Роман. — То мені від бабуні перепало. Я — типу мажор, — сміється.
— Та таки мажор, бо практично все йому від батьків перейшло, — підколов друга Сергій. — «Заводи, пароходи», дачі…
— Не тринди, старий! «Медлайф» я збудував з нуля.
— «Медлайф»?! — перепитала Віка.
— Так. Це мережа медичних лабораторій. Мабуть, бачила?
— Ну, звісно. Сергій посилав мене туди здавати аналізи.
— Аякже, тільки другові я й довіряю. Точність результатів — сто відсотків.
— Дякую, Сєрий. Ми тримаємо статус.
— А… ось як функціонують бізнеси!
— Дєтка! У цьому житті все вирішують зв’язки: хто знає тебе, кого знаєш ти й так далі… Ланцюгова реакція поміж знайомими.
— Це огидно якось…
— Чому?! Я ж пропоную якісні послуги, які завдяки друзям набувають розголосу, чи то пак реклами. Що тут огидного, не розумію.
— Ну, до речі, людина могла б піти до іншої лабораторії, а лікуючий скеровує саме до вашої. Як нав’язує.
— Ніхто нікому нічого не нав’язує, люба. Ви що?! Ми рекомендуємо лише те, чим самі користуємося. І нічого в тому немає поганого.
— Крім того, якщо результати «Медлайфу» стануть некоректними, я перейду до іншого постачальника послуг.
— Ну, дякую!
— А як ти думав?!
— У мене номер з недостовірними результатами не пройде. Реактиви якісні, працівники освічені, робимо все швидко й вчасно. Контроль якості працює. Не зли мене, старий, — уже серйозно сказав Ромко.
— Це лише суб’єктивне припущення, друже, щоб пролити світло на рівень наших ділових стосунків.
— Ви мене не переконали, — в’їдливо підкреслила Віка.
— Ти більше не прийдеш у «Медлайф»?
— Я думатиму перед тим, як зробити щось за порадою Сергія.
— А, окей! То, значить, ти мені не довіряєш? — зреагував він одразу.
— Ні, тобто так! Я просто не люблю, коли мені вказують. А тут саме цей випадок.
— Гаразд! Перевіряй. Піди, до прикладу, у «Синелаб» — і побачиш різницю.
— А що, у нас уже немає лабораторій по лікарнях?
— Звісно, є! Туди ми також відправляємо аналізи, люба. І звіряємо результати.
— А, тобто й безкоштовно можна також отримати послугу?!
— Можна. Але потрібно підтримувати розвиток вітчизняного підприємництва.
— Зрозуміла. — Вікторія єхидно посміхнулася. — Тільки от чомусь я маю таке відчуття, наче мене обкрутили навколо пальця. І думаю, що інші ваші пацієнти також.
— Люба, та припини. Ну, тепер же ти ходиш лише до Романа в лабораторію.
— Так, тепер! Так! Але я мала вибір, якого ти мене позбавив. І інших своїх пацієнтів також.