Ковриженко Вячеслав Викторович
Brute force
Глава 1. Qui non lateat? (Хто не заховався?)
Твою ж див╕з╕ю! Я думав, що в космос╕ цих молюск╕в не буде а вони, виродки, прямо за мною пол╕зли. ╤ л╕тають так упевнено, н╕би у себе вдома! Тепер доводиться стрибати пом╕ж усього того мотлоху, що ╖хн╕й пилосос затягнув разом з╕ мною в космос, намагаючись не потрапити п╕д приц╕л.
Вжух! Три леза молекулярно╖ гостроти перетворюють чергового ворога на 'суш╕'. Раптом т╕ло цефа п╕д дружн╕м вогнем його товариш╕в розл╕та╓ться градом замороженого м'яса. Т╕льки мене там уже нема╓. У вакуум╕ звуки не передаються, але програма в╕дтворю╓ акустичну картину усього, що в╕дбува╓ться у рад╕ус╕ сорока метр╕в. В тому числ╕ м╕сцезнаходження мо╖х наступних жертв. От т╕льки мен╕ до них уже нема╓ н╕якого д╕ла - прямо по курсу у мене майже нема╓ см╕ття, в╕д якого можна було б в╕дштовхнутися. аби скоригувати св╕й пол╕т ╕ вчепитися за шк╕льний автобус доводиться пожертвувати автоматом, - все одно в╕н мен╕ уже не знадобиться. Уся людська зброя виявилася абсолютно непристосованою для роботи у в╕дкритому космос╕, а от заздалег╕дь п╕дготовлений до цього костюм давав серйозн╕ шанси спок╕йно для мене зак╕нчити цю ╕стор╕ю. Наприклад, висувн╕ леза, наче у Росомахи - вони були мо╖м першим апгрейдом, ╕ за увесь час пригод майже не зм╕нилися, не раз рятуючи мен╕ життя. Зв╕сно я можу легко зм╕нити свою форму, в╕дростити соб╕ ще пару к╕нц╕вок, зам╕нити руки на клешн╕, як це робив Прототип - сумнозв╕сний Алекс Мерсер! Але на це потр╕бен час, а я люблю завжди бути готовим до неспод╕ванок. Я з самого початку поступово модиф╕кував НК, тобто нанокостюм, пристосовуючи його до найр╕зноман╕тн╕ших умов. ╤ космос для нього був одним ╕з найсерйозн╕ших випробувань - все ж в╕н не повноц╕нний скафандр.
А генератор просторових аномал╕й, на якому нещодавно сид╕в Альфа-цеф, уже вийшов на режим ╕ тепер у якихось к╕лькох сотнях к╕лометр╕в в╕д мене розгорталася величезна д╕рка-портал. Добре, що я встиг перекачати соб╕ документац╕ю по ньому. Зв╕сно роз╕братися у файлах цеф╕в буде складно, але скоро у мене для цього буде вдосталь часу. Уже зараз видно, як кр╕зь портал просовуються щупальця величезного корабля. От т╕льки я дуже сумн╕ваюся, що цефи стали б будувати св╕й корабель у вигляд╕ креветки. Дуже знайомо╖-тако╖ креветки. ╥х ще називали Пожинателями. Хех, невже теж кроссовер? Нав╕ть знати не хочу, наск╕льки велика ця штука - буду спод╕ватися, що одного-╓диного залпу 'Архангела' виявиться достатньо.
Так, в╕дгук в╕д супутника ╓ ╕ залиша╓ться лише зламати бортов╕ системи 'Архангела'. За ╕нших обставин мен╕ б знадобилося к╕льканадцять годин кроп╕тко╖ роботи, але не зараз, ╕ не для Нас!
'П╕дключилися. Бажа╓те перехопити контроль: Так/н╕?'
Обираю 'Так' ╕ чекаю, доки програми завершать свою роботу, даючи мен╕ абсолютний доступ до ус╕х секрет╕в ц╕╓╖ чудо-гармати. В мо╖х арх╕вах знаходяться к╕лька верс╕й операц╕йних систем для таких супутник╕в, ╕ мен╕ достатньо просто перевстановити одну ╕з них, а не п╕дбиратися код. А тепер залиша╓ться вибрати найкращий ракурс, ув╕мкнути пряму трансляц╕ю, натиснути кнопку ╕ насолоджуватися ун╕кальним видовищем, за яке будь-який оператор готовий в╕ддати свою камеру та нав╕ть деяк╕ частини т╕ла! Ага, зараз! Що таке 'Архангел'? По сво╖й сут╕ це величезний лазер ╕з ядерною накачкою. Одноразовий пристр╕й, але якщо в╕н спрацю╓ - д╕станеться ус╕м. А якщо такий супутник не один? Зараз п╕д мо╖м контролем знаходяться чотири ╕з ш╕стнадцяти запланованих гармат. Виставивши затримку на одночасну активац╕ю супутник╕в я вимкнув ус╕ сво╖ системи. Яким би досконалим у мене не був захист - в╕дчуття в╕д ЕМ╤ н╕куди не зникли. Це н╕би тоб╕ уздовж хребта повтикали десяток електрошокер╕в. Бр-р-р!
Бу-у-у-ум! Велетенське полярне сяйво на мить охопило м╕шень, ╕ п╕сля к╕лькох секунд сл╕поти сенсори показали величезну, прострелену наскр╕зь мертву тушу корабля. Добре, що ударна хвиля до мене не докотилася, а то лет╕в би я зараз... Переч╕кую, доки п╕сля електромагн╕тного ╕мпульсу системи в╕дновлять свою роботу, ╕ з╕ спок╕йною сов╕стю передаю на Землю:
- Ворог нейтрал╕зований. Приступа╓мо до плану А. Забирайте мене, хлопц╕!
- Прийняв-прийняв! - почувся у в╕дпов╕дь писклявий голос.
Що, не схоже на канон╕чного героя-одинака? Ну так вибачайте - це реальне життя, а не в╕деогра! ╤ Хом'як ╕з Жабою тут не просто недол╕ки, а житт╓во необх╕дн╕ риси характеру. Цефалоподи в╕дчули ╖х на соб╕ ще в перший тиждень мого перебування на борту ╖хнього корабля. Я викрав прямо з ╖хн╕х ангар╕в ц╕лого Во╖на (озбро╓ний л╕таючий апарат розм╕ром з ав╕аносець), куди вл╕зло чимало ц╕нних ╕ корисних речей. В тому числ╕ й технолог╕я вирощування Трупер╕в - штурмових робот╕в цеф╕в. Це була моя горд╕сть: персональна кишенькова арм╕я, п╕двладна лише мен╕, абсолютно в╕рна й невимоглива. Зв╕сно у мо╓му виконанн╕ вони уже не мали того озбро╓ння, що й в ориг╕нал╕, ╕ втратили можлив╕сть л╕тати, але як б╕йц╕ ближнього бою та робоч╕ юн╕ти - вони були безц╕нн╕. Зв╕сно у мене були й озбро╓н╕ екземпляри, але вони були радше охороною, а не повноц╕нними солдатами.
О, а ось ╕ м╕й Во╖н п╕дл╕та╓. Великий ╕ неповороткий на перший погляд, в╕н довг╕ роки в╕рно служив мен╕ домом на колесах. Хоча останн╕м часом нав╕ть його величезних трюм╕в для нашо╖ ватаги стало замало, я не збираюся м╕няти його на будь-що ╕нше. Що, сумував без мене? А чим займався ц╕ к╕лька дн╕в? Слон╕в по ╤нд╕╖ ганяв? Ну н╕чого, тепер будемо л╕тати багато й далеко. Н╕-н╕, в атмосферу повернемося ще не скоро. Заспоко╖вся? От ╕ добре. А зараз - курс на наш новий трофей! ╤ мене п╕дбери по дороз╕!
Ох, як же довго я чекав цього моменту! Хом'як ╕ Жаба вже рад╕сно потирають сво╖ лапки, розглядаючи ласий шматочок ╕нопланетних технолог╕й. ╤ хоч ран╕ше я не зм╕г приватизувати перший корабель цеф╕в та п╕дкорити ╖хню п╕дземну базу, та до ц╕╓╖ акц╕╖ я готувався ц╕лих двадцять рок╕в. Я врахував усе, що було в мо╖х силах. Я прив╕в сюди усю свою армаду ╕ готовий дати в╕дс╕ч не т╕льки прибульцям, а й самому людству! ╤ цього разу я отримаю св╕й трофей, чого б це мен╕ не коштувало. Ск╕льки мо╖х знайомих в╕ддали сво╖ життя за те, щоб я сюди д╕стався... Нав╕ть самому довелося померти, ╕ не раз. Але тепер усе це не ма╓ жодного...
Твою ж див╕з╕ю! А це ще що за Хеп╕-Енд?! Такого в канон╕ не було! Яка скотина ув╕мкнула портал на реверс?! Твою ж див╕з╕ю! Во╖н, витягуй мене швидше! А-а-а-а-а!!!
***
Портал призову спрацював майже так, як ╕ було описано в древн╕х рукописах. От т╕льки там не було описано, яка в результат╕ перем╕щення виника╓ в╕ддача для ус╕х учасник╕в ритуалу. Б╕льш╕сть ╕з тих, хто знаходився поруч б╕ля виру св╕т╕в, просто випарувалися а вс╕х ╕нших роз╕рвало ударною хвилею. Вт╕м, у двохсотметров╕й п╕дземн╕й каверн╕, яка утворилася на м╕сц╕ ритуального залу, залишився один вц╕л╕лий. Чорнявий хлопець рок╕в ш╕стнадцяти, худий як тр╕ска, вдягнутий у звичайн╕ туристичн╕ бридж╕, футболку та шипован╕ футбольн╕ кеди. Щойно ритуал завершився, з-п╕д завал╕в з'явилися рятувальники ╕ посп╕шили забрати хлопця ╕з прим╕щення, яке могло в будь-який момент обвалитися. Але до тями його приводити н╕хто не збирався. Накачавши невдаху дурманом, люди в масках повели його до свого ватажка. В╕д ╕нших цей чолов╕к в╕др╕знявся лише масивн╕шою статурою. Д╕ставши з рукава медальйон ╕з кристалом, в╕н одягнув його на шию хлопця й кивнув пом╕чникам, щоб тягли гостя за ним до транспорту. Прийнявши ус╕х пасажир╕в пов╕тряний човен легко зд╕йнявся у пов╕тря й швидко полет╕в над морем у б╕к заходу сонця. Скоро древн╕ ру╖ни залишилися далеко позаду, а внизу пропливали численн╕ остр╕вки та скел╕, розкидан╕ морем. Минула година, друга, хлопець все ще не отямлювався.
Нарешт╕ попереду з'явився великий остр╕в, оминати який човен нав╕ть не збирався, а заклавши крутий в╕раж, стр╕мко п╕рнув у висок╕ крони дерев, п╕д якими розташувався тимчасовий таб╕р. Та╓мний орден готувався до бойово╖ операц╕╖ - це було зрозум╕ло будь-як╕й, нав╕ть дуже далек╕й в╕д во╓нно╖ справи людин╕. Л╕таюч╕ барж╕ розвантажували величезн╕, метр╕в ш╕сть у д╕аметр╕, с╕руват╕ кул╕, б╕ля яких на земл╕ складалися не менших розм╕р╕в меч╕, сокири, та ╕нша зброя. Незрозум╕ло т╕льки було, хто ж нею ма╓ користуватися.