Скинувши з себе останн╓ т╕ло, в╕н повернувся до Доул, неначе оч╕куючи ╖╖ участ╕ у забавах, але побачивши ╖╖ квадратн╕ оч╕ та упущену книжку - просто розвернувся ╕ п╕шов до рубки корабля, де вже починав пан╕кувати ек╕паж. Зайшов, минула секунда, друга, а на третю ус╕ пов╕троплавц╕ при╓дналися до мечник╕в, акуратно пробивши собою к╕лька в╕кон. Одному т╕льки не пощастило - в╕н просто перелет╕в через поручн╕. Неймов╕рно! Чому в╕н ран╕ше, п╕д час тренування не показав сво╖ можливост╕?!
Здавалося б усе вже зак╕нчилося, але Безликий не збирався просто так здаватися ╕ зараз навкол╕шки добирався до трюму, де стояв його небесний лицар. Ц╕каво, як Кейнс╕ викручуватиметься тепер? Поки хлопець приводив до тями побитих кермувальник╕в, ворота трюму в╕д╕йшли вб╕к ╕ на палубу вил╕з Син╕й. Розбиту броню так ╕ не зам╕нили, але на його бойов╕ можливост╕ це аж н╕як не впливало. Лицар широко замахнувся, збираючись просто розмазати хлопця по палуб╕, ╕ меч вже розпочав св╕й фатальний рух. П╕дл╕ток же якимось зовс╕м неймов╕рним чином зум╕в прослизнути прямо п╕д лезом ╕, роз╕гнавшись по палуб╕ до неймов╕рно╖ швидкост╕, стрибнув прямо у пов╕тря. Коли в╕н уже лет╕в униз, Доул розглед╕ла, як той показу╓ якийсь непристойний жест в спину Синьому, що так ╕ не зрозум╕в, куди под╕лася його здобич.
***
Принцеса клану Шур╕фон не знала, хто в╕дсилав те пов╕домлення, вона не знала, хто цей во╖н на палуб╕. Однак вона бачила, на що в╕н здатен. Розкидати менш н╕ж за хвилину десяток озбро╓них ворог╕в - люди так не можуть, але ╕ на темного ельфа в╕н не схожий. Здавалося н╕яка сила не може його зупинити, однак така сила знайшлася у трюм╕. Нестандартний лицар у важк╕й брон╕ одразу ж кинувся в оч╕ в╕дсутн╕стю розп╕знавальних знак╕в. Такого в принцип╕ бути не повинно, тому Аура одразу ж в╕днесла його до можливих суперник╕в. Здавалося б╕йця вже н╕чого не вряту╓, але той зум╕в-таки уникнути удару ╕ нав╕ть прослизнув повз суперника так, що той не одразу зрозум╕в в ч╕м справа. Але те, що в╕н зробив пот╕м...
Ще до того, як в╕н в╕дштовхнувся ногами в╕д борту корабля, Аура вже розум╕ла, що не встигне його зловити, але все одно кинулася йому наперер╕з. До корабля було б╕льше мил╕, а нев╕домий во╖н уже падав, коли його пад╕ння р╕зко упов╕льнилося. Ось тут вона його ╕ уп╕ймала. Во╖н виявився звичайним хлопчиком у закривавленому одяз╕. Вт╕м, Аура була впевнена, що це не його кров.
Щойно хлопець опинився в ╖╖ руц╕, ельф╕йка рвонула геть в╕д корабля однак це не залишилося непом╕тним ╕ одразу ж усл╕д полет╕ли спалахи постр╕л╕в. В╕д╕рватися в╕д пересл╕дувача було неможливо, бо з таким тенд╕тним вантажем н╕ маневрувати, н╕ роз╕гнатися як сл╕д Аура не могла. Залишалося лише п╕рнути в л╕с унизу й петляти м╕ж деревами спод╕ваючись, що ╖хн╕ стовбури прикриють ут╕кач╕в в╕д постр╕лу. Але раптом щось зм╕нилося ╕ постр╕ли припинилися. Оминаючи чергове дерево Аура змогла озрнутися ╕ не побачила пересл╕дувача, а по каналу зв'язку почувся знайомий голос.
- Аура Шур╕фон, що Ви там робите?
- Кайя Фуран! В мене пасажир. Йому потр╕бна допомога. Нас пересл╕ду╓ нев╕домий син╕й лицар.
- Зрозум╕ла. В╕дступайте, я прикрию.
Дозволивши Аур╕ нарешт╕ покинути такий т╕сний л╕с, бл╕до-рожевий лицар ╕з рушницею в руках прилаштувалася в хвост╕, контролюючи прост╕р. Б╕льше на них н╕хто не нападав.
Однак коли вона д╕сталася до л╕таючого острову королеви, у не╖ неспод╕вано виникли проблеми:
- Аура, у нас проблема. - Кайя стала перед нею, не дозволяючи вийти з ангару.
- Що сталося?
- Су-Ван пряму╓ на Святу землю, ╕ я не можу тебе пропустити.
- Як представник гвард╕╖ Зеарай, я не можу так просто залишити цього во╖на без допомоги.
- Я сама пот╕м все поясню, але спочатку в╕ддай нам хлопчика. - тихо промовила Кайя, не сходячи однак з м╕сця.
- В╕н св╕док використання незаре╓строваних лицар╕в. Я не можу його просто так в╕ддати. До того ж мене викликала королева Лашура. - Аура спробувала пройти, але була зупинена рукою Кай╖.
- Розслабся Кайя, я дозволила ╖й тут знаходитися. - п╕д╕йшла королева з╕ свитою.
- Ваша Величн╕сть! - Аура спробувала прис╕сти в реверанс╕, як того вимага╓ етикет, але хлопець одразу ж став сповзати з плеча на землю - в╕н важив значно б╕льше, н╕ж могло здатися на перший погляд. - Пробачте мен╕ мою зухвал╕сть, але я не можу просто так залишити цей випадок, поки у всьому не розберуся.
- О, Кейнс╕ повернувся! Хвилинку... - почувся голос за спиною королеви ╕ вперед виступила М╕зайя, одразу ж кинувшись мацати хлопчика.
- Наставниця М╕зайя? Чому ви тут?
- От лихо! В╕н не диха╓!
- Що?!
Ус╕ повернули голови на Ауру, яка й сама була шокована не менше ╕нших.
- Але я бачила, як в╕н легко розкидав солдат ╕ ухилявся в╕д удар╕в лицаря. Коли я його п╕д╕брала, в╕н виглядав ц╕лком живим! - спробувала виправдатися ельф╕йка.
- Серце б'╓ться, але його шк╕ра... - н╕би не чуючи ╖╖, М╕зайя продовжувала оглядати хлопця, ╕ одразу ж показала ус╕м д╕лянку на його ши╖. - Як давно у нього з'явилася виразка?
На поверхн╕ шк╕ри Кейнс╕ подекуди видн╕лися чорн╕ плями складно╖ форми, неначе хтось нал╕пив зверху чорн╕ сн╕жинки. Але не вони були причиною хвилювань, а червон╕ плями, що видн╕лися на в╕льних д╕лянках шк╕ри. Це була головна ознака лихоманки Коут╕ - ендем╕чно╖ хвороби, якою так чи ╕накше перехвор╕ла будь-яка людина в корол╕вствах. Однак у жодному випадку н╕хто не доводив ╖╖ до тако╖ стад╕╖. Ус╕ присутн╕ ще в дитинств╕ пройшли вакцинац╕ю, тому н╕чого окр╕м непри╓мно╖ сверблячки на них не оч╕кувало. А от хлопця пробрало всерйоз. Такими темпами в╕н вже мав би померти, значить хвороба розвивалася уже давно, але ж в╕н за увесь цей час н╕ разу не почухався!
Хлопця швидко доправили у лазарет, де лед╕ Майя одразу ж п╕дняла шум через критичний стан пац╕╓нта. На так╕й запущен╕й стад╕╖ у нього вже почався жар. Зазвичай п╕сля такого людина помирала, але лорд Улай добре розбирався у ц╕лительств╕, тому зм╕г скласти список трав, необх╕дних для л╕кування. Була лише одна проблема: сезон цв╕т╕ння уже завершувався ╕ знайти ╖х було вельми складно. Але виходу не було ╕ Аура з М╕зай╓ю в╕дправилися на пошуки.
Побоювання ж╕нок можна було зрозум╕ти, ╕ нав╕ть лорд Улай уже не так впевнено говорив про лихоманку, коли побачив, що чорних плям на шк╕р╕ стало майже вдв╕ч╕ б╕льше. При чому н╕хто не м╕г вловити моменту, коли вони з'являються. Ти на секунду в╕дверта╓шся, щоб пом╕няти йому компрес, а коли поверта╓шся назад - там уже к╕лька таких плям. ╤ вс╕ поступово починали розум╕ти, що лихоманка до цих плям не ма╓ жодного в╕дношення. Хлопець не дихав уже годину з моменту прибуття, але його серце продовжувало битися. ╤ н╕хто не знав у ч╕м справа. Вт╕м, одна ╕з присутн╕х мала деяк╕ здогадки щодо особистост╕ цього чужинця. Королева Лашура отримала останн╕й доказ того, що хлопець не тутешн╕й - не з цього св╕ту.
А надвор╕ тим часом коору - всюдисущ╕ садов╕ гризуни - знову п╕дняли шум. Вони були сво╓р╕дним природн╕м ╕ндикатором присутност╕ лицар╕в. Вс╕ знали, що шум генератор╕в ╖х дуже дошкуля╓, та й сам╕ вони були симпатичними, тому ╖х часто тримали на важливих об'╓ктах. Незрозум╕ло лише, як вони змогли пропустити чужинця п╕д час втеч╕ Кейнс╕.
Назустр╕ч ворогов╕ вилет╕ла Кайя на сво╖й стар╕й машин╕, але ус╕ чудово розум╕ли, що надовго вона ╖х не затрима╓. Син╕й, у супровод╕ ще двох старих безбарвних машин с╕ли на передньому краю острова, аби здалеку оц╕нити загрозу однак, не знайшовши двох ╕нших ворог╕в, впевнено обступили останню захисницю, нападаючи на не╖ по черз╕. Так було ╕ прост╕ше й над╕йн╕ше. Нав╕що наражати себе на небезпеку, коли ворога можна взяти змором?
Зв╕сно ж лицарем Кайя стала не просто так. Програвши в бою Б╕лому, вона й сама взяла на озбро╓ння деяк╕ його прийоми. Прикриваючись пишним хвостом, вона раз у раз ухилялася в╕д здавалося б фатальних удар╕в. Але кожен такий прийом давався ╖й нелегко, швидко виснажуючи ╕ машину й д╕вчину. Нападник╕в було надто багато, а ресурс машини швидко доб╕гав к╕нця. Кайя розум╕ла це, а тому просто затягувала б╕й.