Прикрива╓мо ельф╕йку. Церес одразу ж гасить стр╕льц╕в, ╕ вибива╓ тих, хто ╕з арбалетами. Я ж перехоплюю кинут╕ в наш б╕к нож╕, й метаю ╖х по найближчих ворогах. Дво╓ уже не встануть, ще один кричить ╕ хапа╓ться за вибите око, намагаючись витягнути ╕з очниц╕ ржаву зал╕зяку. Поки в╕н в╕двол╕кся - добиваю ╕ його. В╕д надм╕рного навантаження шк╕ра на руках просто не встига╓ рухатися за т╕лом, розл╕таючись клаптями на вс╕ боки. Користуюся цим, ╕ рухаюся так, щоб якомога б╕льша ╖х частина полет╕ла в обличчя розб╕йник╕в. На якусь мить нас прикрива╓ кривавий туман. Ворог забарився, розгублений незвичним видовищем. Поки крапл╕ штучно╖ кров╕ падають, я прориваюся кр╕зь цю зав╕су й одним рухом перерубую ще двох рядових виконавц╕в. Тепер в пов╕тр╕ летять ще й шматки шк╕ри з н╕г, маскуватися уже нема╓ сенсу, тому скидаю ╕з себе залишки одягу й опускаю на голову маску.
У ф╕льмах часто показують, як супергеро╖ на неймов╕рн╕й швидкост╕ б╕гають м╕стом ╕ встигають за дол╕ секунди знешкодити одразу к╕лькох злочинц╕в. А ось вам! У мене зараз лише подв╕йне прискорення, а опори уже нема╓. П╕сок розл╕та╓ться з-п╕д н╕г, як вода п╕д катером. Ну ╕ як накажете мен╕ у таких умовах рухатися? Та якби хтось ╕з цих йолоп╕в зм╕г би ухилитися, я б полет╕в повз нього до найближчого дерева. А так доводиться використовувати сво╖х жертв у якост╕ опори. Якби це на брук╕вц╕, чи асфальт╕ - там уже можна маневрувати, а тут... Тому нема╓ н╕чого дивного, що п╕сля зустр╕ч╕ з╕ мною розб╕йники розл╕таються як кегл╕. Нехай краще л╕тають вони, а не я.
Небезпечних зон майже нема╓, тактичний анал╕затор скр╕зь показу╓ зелен╕ сектори, ╕ лише б╕ля одного ╕з нападник╕в прост╕р поступово червон╕╓. З руки випада╓ амулет, а в чат╕ над його головою пов╕льно проявля╓ться фраза: "В╕дсту..." Знову дивлюся на амулет. Той св╕титься все сильн╕ше, а сенсори пищать про накопичення ним електростатичного заряду. Граната! Рвуся до п╕дривника й ударом ноги зафутболюю амулет далеко в л╕с. Сигналю Цересу, щоб зак╕нчував. Той кива╓ ╕ в╕дстр╕лю╓ останн╕й патрон у спостер╕гача, який саме намагався злиняти, але пада╓ неподал╕к в╕д стр╕льц╕в. Напевно Тайто в╕в вогонь у автоматичному режим╕, ╕накше витратити ус╕ двадцять патрон╕в менш н╕ж за дв╕ секунди просто неможливо. Треба буде зробити зб╕льшен╕ магазини - щонайменше на тридцять патрон╕в. Б╕льше активних ворог╕в нема╓, можна збирати парал╕зованих полонених.
Десь у л╕с╕ сенсори ре╓струють спалах електромагн╕тного випром╕нювання, ╕ тут я розум╕ю, що ми влипли! То була не граната, а активатор. А навколо нас розкидано добрий десяток м╕н! Церес теж це розум╕╓ ╕, хапаючи Ауру за шкибарку, да╓ газу. Ой дурень! Одразу видно, що ще не звик працювати у форсаж╕. Але схаменувся швидко: в╕дчуши, що одяг у руках рветься, в╕н хапа╓ ельф╕йку за руку й тягне на себе. Буде вивих, але це буде вже пот╕м. Зараз же головне - покинути зону ураження. Я рухаюся перехресним курсом ╕ через к╕лька метр╕в п╕сля старту п╕дхоплюю д╕вчину з ╕ншого боку. Наше прискорення зроста╓, тому Церес зручн╕ше перехоплю╓ ношу, ╕ ми вже ус╕ма силами впира╓мося в таку нем╕цну землю, намагаючись якнайшвидше забратися зв╕дси.
Але часу виявилося недостатньо. Сенсори на спин╕ показують, як спрацьовують вишибну заряди ╕ з-п╕д земл╕ вистрибують товст╕ цил╕ндри. Невже "жабка"? Р╕шення до нас ╕з Тайто приходить одночасно: трохи пригальмову╓мо т╕ло ельф╕йки, щоб ╕нерц╕я п╕дтягнула ╖й ноги, а сам╕ охоплю╓мо ╖╖ з обох бок╕в. Вийшов такий-соб╕ м╕цний гор╕шок ╕з д╕вочою начинкою всередин╕. М╕ни виявилися не шрапнельн╕, як я боявся, а звичайн╕ фугаси. В такому вид╕ бо╓припас╕в головним вражаючим фактором виступа╓ ударна хвиля. Рад╕ус покриття таких м╕н в╕дносно невеликий, але ж ╖х тут мало не п╕д кожен кущ понапихували!
На жаль розташування м╕н ми не знали, тому й полет╕ли зовс╕м не у той б╕к, куди оч╕кували. Вилет╕вши ╕з полум'я наче гарматне ядро, ми покотилися схилом, аж поки не шубовснули у струмок, де й розпалися.
Витягуючи Ауру на берег, я п╕дводив п╕дсумки з╕ткнення: полонених не взяли, особист╕сть замовника не д╕зналися, засв╕тилися перед Аурою... Хоча щодо останнього я можу не хвилюватися, ельф╕йка ще до тями не прийшла, а шк╕ру на зам╕ну втрачен╕й дрон мен╕ зараз притягне. Я б╕льше хвилювався б за ╕нших, випадкових св╕дк╕в, як╕ могли ненароком натрапити на нашу компан╕ю. Та й спостережн╕ веж╕ у ключових точках маршруту могли добре роздивитися нашу бучу. Напевно на м╕сце ╕нциденту вже вирушили вартов╕, а значить ╕ наш сл╕д, ╕ нас самих скоро знайдуть. Ех, з╕рвалося наше змагання...
Як виявилося - н╕чого не з╕рвалося. Минуло хвилин п'ять, а реакц╕╖ в╕д орган╕затор╕в ми так ╕ не дочекалися. Дрони не пом╕тили абсолютно н╕якого руху н╕ на трибунах, н╕ з контрольного центру. Б╕льше того - нашу сутичку ╕з розб╕йниками взагал╕ сприйняли як одне ╕з випробувань! Трохи подумавши, я наказав шукати ус╕х, чия реакц╕я хоч трохи в╕др╕зня╓ться в╕д прогнозовано╖. Коло пошук╕в обмежив знатними особами та персоналом Академ╕╖ - б╕льше н╕хто не м╕г би орган╕зувати таку складну операц╕ю прямо п╕д носом Церкви. Або вона сама це все ╕ влаштувала. Знаю, що так╕ люди вм╕ють тримати обличчя, але хоча б якась реакц╕я на в╕дхилення в╕д ╖хнього плану повинна бути. ╤ я не впевнений, що м╕шенню була саме Аура.
Тут ╕ ельф╕йка прокинулася. Церес приховав НК одразу п╕сля сутички, я уже зак╕нчив перевдягатися у принесену дроном зам╕ну, тому питань стосовно б╕йки виникнути не повинно. Д╕вчина серйозно постраждала п╕д час сутички. При чому основн╕ травми вона отримала п╕д час евакуац╕╖, а не безпосередньо бою. Загалом все обмежувалося великою к╕льк╕стю синяк╕в, гематомою та вивихом кист╕. Можна вважати, що в╕дбулася легким переляком, але про продовження гонки не може бути й мови. От т╕льки сама вона вважала ╕накше.
- Я продовжую гонку. - вперто повторила вона, п╕дн╕маючись на схил, по якому ми скотилися.
- У Вас вивих кист╕ ╕ струс мозку. - намагався переконати ╖╖ Тайто, але д╕вка продовжувала дряпатися, не зважаючи на приступи запаморочення.
- Б╕гти це не завадить.
- Вам лежати треба, а не б╕гати.
- Намага╓теся мене зупинити? - з погрозою поц╕кавилася вона.
- Як зна╓ш, попередити - д╕ло наше. - перебиваю я Цереса, ╕ махаю йому йти дал╕.
Розрахунок виявився в╕рним. П╕днявшись на пагорб ми вийшли прямо назустр╕ч Ханл╕. Д╕вчинка нав╕ть не здивувалася, побачивши мне у так╕й компан╕╖.
- В╕таю, пан╕ Аура. Щось сталося?
- Др╕бн╕ непри╓мност╕. Натрапили на недоброзичливц╕в...
Поки д╕вчата сп╕лкувалися, ми з Цересом оглядали контур сигнал╕зац╕╖. Випалений начисто. Сигнал на базу пройшов. Чому ж н╕хто не в╕дреагував? Може конструктори просто не розраховували, що спортивний обмежувальний канат може потрапити у зону бойових д╕й, ╕ п╕д час його створення ор╕╓нтувалися на зовс╕м ╕нш╕ вимоги? Якщо подумати, то справа може бути в самому принцип╕ роботи сигнального контуру. От т╕льки без розум╕ння його схеми робити висновки не варто. Я ╕з ц╕╓ю технолог╕╓ю т╕льки-т╕льки познайомився, але мене вона уже зац╕кавила сво╖ми широкими можливостями. Ще б пак, зробити функц╕ональний пристр╕й ╕з п╕дручних матер╕ал╕в!
Поки ми розбиралися ╕з техн╕чними питаннями, д╕вчата вир╕шили триматися разом. Т╕льки без нас, аби пот╕м було менше питань. Ханл╕ уже знала мою звичку вир╕шувати усе силою, тому хот╕ла в цей момент бути якнайдал╕ в╕д мене. Не знаю про що думала Аура, Анал╕тик так ╕ не зм╕г скласти ╖╖ психолог╕чний портрет, напевно не хот╕ла псувати соб╕ ╕м╕дж допомогою 'слабко╖ стат╕'.
Помахавши на прощання, ми з Цересом рвонули вперед, розчищати шлях д╕вчатам. Ну а те, що ми по дороз╕ ще й позмагатися встигнемо - всього лиш при╓мний бонус, адже так?
***