– Місто-цвинтар – це справжнє місто, вивернуте навиворіт, яким ти щодня блукаєш, могили – це будинки, а мерці – люди, які живуть в тих будинках.
– Кажуть, коли сниться цвинтар – це добре.
– А похорон?
– Мені не так давно приснився похорон, але абсолютно невідомої людини. Ніби це якась американська вілла, – не тому що вона саме в Америці, а тому що такі часто трапляються в американських фільмах – з внутрішніми фонтанами, галерейками, переходами, і виявляється, що помер її господар. Я – серед прибулих на похорон. Довкола моєї шиї обкручується колюча гнучка лоза з троянд. Я бачу, як мерця вкладають в труну, одна рука йому спадає набік, і раптом він сам, напружуючись з останніх сил, переставляє ту руку на живіт і переплітає обидві руки пальцями, як це заведено у мерців. Процесія рушає, я ж кидаю свою лозу на труну. Що б це мало значити?
– Вілла – це Америка, мрець – давнє почуття, яке ще не до кінця загинуло, троянди – твоє примирення, похорони – весілля.
– Що в сумі?
– Дівчина, до якої ти був небайдужий і яка виїхала на Захід, одружилася там, і ти з цим примирився, хоча вона тобі ще досі дорога.
– Мене в цьому сні найбільше збентежив той рух руками, він ще живий, той дід, подумав я, а його ховають, бо так простіше, не треба нічого переробляти.
– Все правильно. Уяви собі, що та твоя знайома зараз би повернулася і поставила б тебе перед фактом, що вона вернулася до тебе. Як би ти відреагував на таку ситуацію?
– Щиро кажучи, я б не хотів, щоб вона верталася саме до мене.
– Оце і є ті троянди, які ти кидаєш на труну.
Тобі прикро, що ховають живого, але ж ти не кричиш, нічого не робиш. Ти навіть заспокоюєш себе – однаково він приречений.
– І що, якби вона раптом опинилася у Львові, ти б не захотів з нею контактувати?
– Якби я зустрів її на вулиці, напевно поварнякав би про те і се.
– І все?
– Уявлення не маю. Ми б щось говорили. Згадували. Не знаю, чи було б у нас бажання ритися в минулому. Коли ми зійшлися, вона була перейнята виключно однією ідеєю – виїхати в Штати. Усі наші дні і ночі були пронизані цією ідеєю – як вона виїде, як вона заробить купу грошей, повернеться назад, купить квартиру, майстерню і як це буде файно. Вона поїхала, вирішила дочекатися громадянства, врешті знайшла собі чоловіка, все склалося навіть ліпше, ніж уявлялося. Це всіх врешті-решт влаштувало – втілилася ще одна американська мрія. І от вона вертається. У якості кого? Новоспеченої американки, яка проміняла мене і всіх нас на бакси? На хріна тоді повертатись? Щоб отримати сатисфакцію від успіху? Чи в якості пошлюбленої жінки, якій забаглося зануритися в ностальгійний маразм зі своїм колишнім бойфрендом? Чи розчарованої істоти, яка спалила кілька років свого життя, щоб пересвідчитися в істинності старої мудрості про вибирання батьківщини? Ні, не хотів би я, щоб хтось такий сновигав би мені перед очима. Хай все лишається там, де перебуває зараз.
– Чому люди Їдуть на Захід?
– Може, ти хотів дізнатися, чому люди покидають рідні місця?
– Хіба це не те саме?
– Ні. На Захід, в кожному разі тепер, Їдуть за грошима. А рідні місця покидають, тому що якась зла сила зганяє з рідних місць. Якщо людина поїхала і не вернулася, то її було зігнано, або вона від народження – перекотиполе, а якщо поїхала і вернулася, то маємо щось на зразок чумакування. Тут діє закон співвідношення ближнього і дальнього світів.
– Що таке ближній світ?
– Ближній світ – це найперше світ, з якого ти вийшов, у якому ти ріс. Твоя мама, батько, родина, родичі, рід і т. ду; хата, сад, подвір'я, околиця, місцина і т. д.; пахощі квітів, шумовиння злив, рипіння Різдвяного снігу, Великодні крашанки, Зелені свята, ласощі і т. д.; друзі, вчителі, дівчата... Ближній світ – це світ довкола тебе від самих твоїх початків, який обростає твоє життя концентричними колами, як стовбур. Хоча ти й успадковуєш його, як гілка, яка проростає на цьому стовбурі. Ближній світ належить тобі і роду, це все справді дуже нагадує дерево, де все – з одного коріння, хоча й немає двох однакових гілочок. На початку все в одному – в матері – весь світ з усіма складниками. Потім відбувається перетікання і відокремлення.