– Який-небудь фінансист міг би це описати саме так. Маркс, наприклад.
– Чому було заповідано Христом не давати грошей під проценти?
– Де це ти таку заповідь відшукав?
– Не в заповіді. Але ж це наскрізна тема в Євангеліях – тримайся подалі від грошей. Богу – Богове, а кесарю – кесареве... митники, лихварі, торги у храмі, розрахунки в притчах, пробачання боржникам... що дороге, а що дешеве... скарбничий апостольський і тридцять срібняків.. Тема грошей, з певної точки зору, провідна у Новому завіті. Це те, чого майже нема у Старому Завіті. Всюди застерігається – хочеш іти дорогою Христа, тримайся подалі від грошей. Гроші – це найбільш людське, бо породжене стосунками між людьми, і гроші ж – це найбільш антилюдське, бо це те, що «огрошовлює» людину, обезличує, розмиває, знищує її сутність. Якщо людина – це поле зіткнень між Богом і Сатаною, то гроші – це, безумовно, зброя Сатани. Між дияволом і людиною існують грошові розрахунки – продаж душі, чи не так? Між Богом і людиною про це нема й мови. Що є в світі більш приступне кожному і більш неприступне, якщо йдеться про значну кількість? Через що кояться найтяжчі злочини? Що ще вважає себе еквівалентом світу, як не банк? Банк – центр світу, зоря, довкола якої крутиться все – всі стосунки, всі види діяльності, землі, країни, минуле, теперішнє, майбутнє. Банк – центр пекла. Подивись, як американці мізкують про успіх своїх фільмів – такий-то фільм за такий-то час зібрав таку-то суму, це фантастично! Якщо бідний українець захоче похизуватися чимось подібним, і якщо він до того ж не рагуль, то він згадає Довженка, Параджанова і кількість відзнак, що отримали «Тіні забутих предків» на міжнародних фестивалях. Але ж не кількість доларів! Американці дитинно безпосередні. Напевно, деякі мозкові центри у них через непотрібність атрофувалися. Вони переконані, що вони – найкращі, найпрацьовитіші, найрозумніші, що вони – надія світу, що вони допоможуть світові зберегти загальнолюдські цінності... Бо вони – найбагатші. Вони багаті, це правда. Але чи багатими заповідав нам бути Христос?
– У тобі промовляє більшовик.
– О, це дуже американський аргумент.
– Хто відмовлявся від багатства?
– Все правильно. Це спокуса, одна з найсильніших. А хто в нас головний спокусник? Якщо ми хочемо бути правдивими, якщо ми хочемо бути врятованими, треба усвідомити – торкаючись грошей, ти торкаєшся диявола.
– Заліпив. Тоді ми всі живемо в дияволі.
– А хто цар цього світу?
– Що ж робити? Користуватися кредитними картками?
– Ми зовсім забули про відсотки! Що ти там молов про лихварство?
– Це великий гріх.
– Чому ж це гріх? Для прикладу, я володію певною сумою, Я можу її у щось вкласти. Скажімо, зібрати бригаду кравців, закупити тканини, пошити штани і продати їх на ринку. Оскільки мені належить ідея, а я довго досконалився, щоб стати розумним, я продаю штани так, щоб вторгована сума була вдвічі більшою від вкладеної. Кравецька праця і матерія коштуватиме мені, скажімо, половину моєї первинної суми. Отже, в разі комерційного успіху, я отримую свою суму назад і ще п'ятдесят відсотків прибутку. Все ясно?
– Так.
– Нехай весь процес триває місяць. І от до мене приходиш ти і позичаєш в мене цю суму. На місяць. Це означає, що я, позичивши тобі її, не зможу найняти кравців, закупити тканини, виготовити продукцію, реалізувати її і отримати прибуток. Чи не так?
– Так.
– Чи не є законним моє бажання, позичаючи тобі на місяць ті гроші, загарантувати собі відповідні відсотки?
– Так. Але якщо ти грошовий мішок, а не перший ліпший друзяка при грошах, то ти вже взагалі нічого не робитимеш, тільки позичатимеш під проценти. Тобі це більш вигідно, ніж вилазити зі своїм товаром на ринок – менше ризику. І брехня полягатиме в тому, що ти вважатимеш себе співтворцем. І таких, як ти, багато, всі вони позичають під проценти, інші шиють, будують, виробляють, і раптом – нема попиту. Борг нема як віддати, проценти ростуть, люди, цілі країни, цілі покоління стають рабами. І це в наш час – час, так би мовити, тотального прогресу. З якої речі? Тому що позичалося під проценти. А коли немає чим розраховуватися в теперішньому часі, борг перекладається на майбутнє. Так гроші пожирають час. Так наближується Страшний Суд, У кожному разі, бунти, революції, кровопролиття. І дідько отримує те, що йому належить.