– Маєш альтернативу?
– Старий, все написано у Святих Книгах. Боржникам – пробачати їхні борги. Під процент грошей не давати. Любити Господа, любити свого ближнього, як самого себе...
– Але ж всі роблять інакше.
– Що тобі до всіх? Дбай про спасіння своєї душі.
– Але всі...
– Оце і є ближній і дальній світ. Ти і всі. Ти думаєш, всі це роблять, і я це робитиму так, як вони, а, може й, ліпше, тоді я стану успішним, і робиш помилку. Тебе спокушує дальній світ. Так, він може добре заплатити, коли купитися на його умови. Адже гроші – його головний аргумент. А якщо викреслити гроші, поняття грошей зі свідомості твоєї, його, Її, їх – які залишаться аргументи? Зеро! За які гроші ти купиш ностальгію за дитинством, скільки коштує передчуття повернення до рідного гнізда? Або відчуття, що пісня, яку ти співаєш, єднає тебе з мільйонами мертвих, живих і ненароджених? Або – що ти притуляєшся до дерева, і це дерево тебе впізнає, бо знало тебе ще малим, бо росло разом з тобою?.. Категорія ближнього і дальнього світів – універсальна. Її можна прикласти до всього, що стосується людини.
– Я читаю зараз Хема[24], «Фієсту». Приклади цю категорію до «Фієсти».
– Там зображено катастрофу ближнього світу. Це болісна спроба його реставрації. І безуспішна. Джейк – поза батьківщиною. Бо Америка не може бути батьківщиною. Джейк – поза родиною. Нічого не відомо про його родину, є вона чи немає, це неважливо. Джейк не може поєднатися з коханою жінкою, не може мати дітей. Єдине, що йому залишається – робота, приятелі, вештання, пиятика. Він полишений сам на себе. Він перекотиполе.
– Але ж у романі проступає і ближній світ.
– Так, на кожному кроці. Але як? Існує Париж, але він якийсь не французький, – його мешканці – хто завгодно, та найменше французи. Є Іспанія з прибульцями з Парижа. Але в Іспанії є і сама Іспанія, в цьому Хему, чи може, Гему не відмовиш, тому він і був геніальним для свого часу письменником.
– Добре. Для контрасту – «Кайдашева сім'я» діда Нечуя.
– Маємо суцільний ближній світ, Незважаючи на сварки, бійки. Усе це внутрішні біологічно-хімічні реакції. Люди одружуються, народжують і виховують дітей, сваряться, миряться, старіють, вмирають, народжуються – гармонійне коло, в центрі якого родина, хата. Усе, чого бракує Джейку, є в першого-ліпшого Лавріна. У роботу нема потреби втікати – вона життєво необхідна, аутентична. За роботою вирішуються важливі речі. Нема такого – ось то робота, а це життя. Щоправда, є свята, є будні. Є Бог. Є пекло. Світ структуровано. З певної точки зору, цей світ довершений, якщо хочеш знати.
– То «Кайдашева сім'я» – річ вартісніша від «Фієсти», так виходить?
– «Кайдашева сім'я» написана у вимірах ближнього світу, я хотів наголосити тільки на цьому. Тому й Нечуй не мав ніяких прибутків зі своїх писань. Але співвітчизники його шанують і досі, чого не скажеш про Гемінґвея.
– Гемінґвея також цінують.
– Американці? Та вони його забули в момент його смерті. Може, внучок старого ще знають, бо хтось з них знаменита манекенниця, а хтось акторка, але де там американці здатні читати щось таке про давно минулі дні.
– Я люблю його читати.
– Тому що для таких, як ти, він і писав. У тебе ж виникає бажання повештатись по тих ресторанчиках і дансингах, де бували Джейк, Білл, леді Ешлі? Поїхати на форель в Іспанію і на бій биків?
– Так, звичайно.
– Бачиш, до естетики це має далеке відношення, а до туристичного бізнесу – пряме, бо «Фієста», під певним кутом зору – такий собі туристичний довідник. А туристичні довідники не пишуться для тубільців. Це література дальнього світу, ужиткова, на ній можна робити гроші.
– Добре, з художньою літературою ти даєш раду. А що ти скажеш про ці речі у Євангеліях?
– Питання непросте. У розумінні – що там переважає і як його трактувати. Але все це там, безумовно, присутнє. Світ – єдиний, а його трактування – людське заняття. Коли світові являється Бог, багато речей постають у цілком інакшому світлі.
– Бог являється на околицях імперії...
– Справді, вся пиха імперії сконцентрована в Римі. Хіба може Рим поважно трактувати те, що діється десь там на околицях? Рим вважає, що вистачає контролювати ситуацію за допомогою легіонів і грошей, і навіть не цікавиться якимись тубільними віруваннями. Головне, щоб не порушувався лад. А що змінилося з часів Риму? Імперії і далі існують. Деякі валяться на наших очах. Двадцяте століття – це століття імперій, можливо, більшою мірою, ніж будь-яке інше. Ті імперії, які, на відміну від Риму, все-таки цікавляться подіями місцевого значення, трималися-трималися і розвалилися, як, наприклад, совдеп. Але що значить – совдеп, чи то пак Москва, цікавився подіями в Україні чи в Прибалтиці? Москва просто нищила все те, що йшло не те що в розріз з її інтересами, а навіть не з тою швидкістю. Нищила все якісно інше. Москву, дай Боже, трафив шляк з її кривавим контролем. Правила гри американської імперії – вишуканіші і, здавалося б, гуманніші. Америка навіть ніби-то досліджує малі, себто ближні, світи. Створює інституції відповідні. Посилає своїх докторантів на висліди, Суне всюди свого американського носа. Яким духом там тхне? Але принципової різниці нема. Зверхість, випещена як не маргінальністю, то Гарвардом. Поверхова зацікавленість, яка врешті-решт впирається в грошове питання – чи можна під це вибити гроші, чи можна на цьому заробити гроші і чи не загрожує це моїм грошам? Забери ці три «чи», і американець тебе не помітить. У першому-ліпшому бойовику поліцай-каратюга, голівудівська лялька, проголошує як заклинання – я, мовляв, роджений в Кореї, але моє серце належить цій великій країні – Сполученим Штатам. У Кореї каратюзі, виявляється, нема як себе реалізувати. Треба пертися в Америку, щоб вирубувати там мафіозі, які, до речі, крадуть американських красунечок для гаремів на Близький Схід. Бачите, чим запахло? І в нагороду біла американка кладе каратюгу до себе в люлю. От вам і вся політика. Хіба якийсь голівудський придурок дозволив би собі такий хід, якби не було напруженості на Близькому Сході? А корейчики дивляться цей фільм, де кого дідько запхав, і думають – ми нові герої Америки!
24
Хем – так «фамільярно» називали у СРСР американського письменника Ернеста Гемінґвея, котрий був найпопулярнішим американським літератором у Радянському Союзі 50-70-х років, фотопортрет котрого можна було бачити у багатьох квартирах радянських громадян. (